Ірина Кривущенко — «Мій план в тому, щоб всі незрячі діти могли читати, коли вони хочуть, а не коли з’явиться нова книга»

Дата і місто народження: 16 листопада 1987 року, м. Рубіжне, Луганська обл.

Освіта: Харківський національний економічний університет, маркетинг

Основне заняття зараз: Менеджерка проєкту Brailem.com  у БО «Фонд родини Нечитайло»

Facebook: Ірина Кривущенко

Instagram: @irynakryvushchenko

Сьогодні ми розкажемо вам про Ірину Кривущенко. Ця позитивна й самовіддана дівчина є менджеркою благодійного проєкту «Книга Брайлем». Проєкт полягає у друкуванні книжок для незрячих дітей. В рамках проєкту вже було надруковано 65 книжок, а зараз готується до публікації 66-та — «Гаррі Поттер і філософський камінь».

Більше про Ірину, проєкт «Книги Брайлем», інші важливі благодійні проєкти та власне про волонтерство й благодійність в Україні ви дізнаєтеся з нашої розмови.

З дитинства Іра була активною та творчою дівчиною:

«Перепробувала купу всього: від волейболу до малювання, але це все були історії на декілька місяців. Я рано почала читати й дуже багато часу приділяла книгам. А ще сім до-о-о-овгих років вчилася грати на фортепіано.  

Чим мріяли займатися в дорослому житті?

Я перебрала весь стандартний набір професійних «мрій». Хотіла бути лікарем, вчителем, ветеринаром, ведучою на радіо, бібліотекарем, археологом, співачкою (це мене дивує найбільше). В 11 класі вирішила вчитися далі на маркетолога. Пояснювала це тим, що ця професія і творча, й точна. А я все не могла вирішити, до якого типу людей відношусь.

Де ви навчалися? Чим захоплювалися в часи студентства?

Тут добре б виглядала історія про те, якою я була свідомою та соціально активною, але ні. Я переїхала з маленького містечка до Харкова та захоплювалась життям у великому місті. Це ж можна гуляти красивими парками, ходити на концерти, заводити нових друзів. Додати до цього навчання і підробітки — ось і мій графік життя. Зараз я щиро захоплююся тими, хто рано визначається з планами на майбутнє і йде до них ще зі школи. А з іншого боку, в нас є ціле доросле життя для того, щоб бути серйозними.

Яку, на вашу думку, роль грає волонтерство для соціуму та кожної людини індивідуально?

Можу розповісти свій досвід. Я пів року була волонтеркою в громадській організації, яка займалась працевлаштуванням ветеранів АТО. Тоді я тільки переїхала до Києва, працювала віддалено з дому, сумувала за друзями, які залишились в іншому місті. Тому волонтерство було для мене насамперед засобом соціалізації. До того ж це допомагало мені відчувати себе причетною до гарної справи. Тоді тема проєкту дуже мене турбувала, а турбуватися активно значно легше, ніж з дому на дивані. Для студентів волонтерство — це гарний спосіб отримати перший досвід роботи. Адже ти виконуєш ті ж задачі, що й інші працівники. А щодо суспільства… впевнена, що якщо всі будуть приділяти декілька годин часу на тиждень, допомагаючи соціальним проєктам, то світ ставатиме тільки краще.

Як та коли почали працювати/волонтерити у Фонді родини Нечитайло?

В серпні 2017 року я прийшла працювати на проєкт з розвитку громад. Тому перший рік я часто їздила у відрядження в села Миколаївської та Одеської областей, де ми запускали різні проєкти. З великим теплом згадую той час, особливо програму «Батьківство в радість» — це був 3-місячний психологічний курс для молодих сімей. Найбільше потішило, що одна з випускниць, після закінчення організувала батьківський клуб «Радість». А ми допомогли обладнати приміщення,  де проходять лекції, заняття спортом для дорослих і дітей та інші активності.

 Проєкт «Книга Брайлем» вже працював, і тоді якраз видали шрифтом Брайля книгу Софії Андрухович «Фелікс Австрія», яка мені дуже  подобалась. Я почала брати частину роботи з цього проєкту собі, а згодом, коли активностей стало більше, повністю перейшла на нього. 

Фонд родини Нечитайло

Розкажіть про Фонд . Коли та ким був заснований?

Фонд був заснований у 2015 році Святославом Нечитайло. Робота почалась з двох напрямів. Перший, очікуваний для будь-якої благодійної організації, — це допомога людям на лікування. Другим напрямом запустили проєкти в інтересах незрячих дітей: видання книг шрифтом Брайля, створення студії для запису аудіодескрипції фільмів, вистав та аудіокниг. Вже у 2016 році ми почали працювати з Черкаською областю, розвивати соціальні послуги для людей з інвалідністю та маломобільних груп. Так почався наш шлях до системних проєктів. Нещодавно фонду виповнилось 5 років, і ми підбивали підсумки нашої трансформації. З ними можна ознайомитись тут.

Якщо узагальнити, основною сферою, в якій ви допомагаєте, є допомога людям з інвалідністю. Чи працюєте ви в інших сферах?

Раніше у нас були проєкти й в інших сферах, але ми зрозуміли, що більш ефективно буде зосередитись на одному напрямку. Таким чином ми набуваємо експертності та з кожним роком можемо розв’язувати складніші питання. Тому зараз ми розвиваємо власні проєкти та підтримуємо соціальні підприємства, які працюють з людьми з інвалідністю та їх найближчим колом (найчастіше мова йде про батьків).

Якщо коротко, яка процедура роботи фонду? За якими критеріями вибираються проєкти для допомоги? Це конкурс проєктів чи внутрішні ідеї, які подаються на обговорення?

У фонді є власні проєкти: «Книга Брайлем», «Допомога поруч», а є проєкти, які ми обираємо та підтримуємо за допомогою грантової програми. Цього року ми обрали 7 нових проєктів завдяки грантовій програмі для соціальних підприємців та соціальних ініціатив — «Жити на рівних». Критерії оцінки досить стандартні. Експертна комісія оцінювала заявки на :

• відповідність тематиці (допомога людям з інвалідністю та їх близькому колу),
• обґрунтованість витрат та ресурсів,
• наявність співфінансування,
• інноваційність,
• співпраця з державними органами/органами місцевого самоврядування,
• сталість проєкту.

Можу сказати, як учасниця грантових конкурсів з обох сторін, що найважливіше — це показати, що проєкт дійсно може покращити життя цільової аудиторії та зможе працювати й далі, після використання грантових коштів.

Які з реалізованих проєктів найбільш пам’ятні для вас?

Звичайно, що найбільш пам’ятне все, що пов’язане з Брайлем, адже для мене все, що там відбувається «своє, рідне». Але про книги ми будемо багато розмовляти далі, тому зараз про інші проєкти, які я теж дуже люблю.

Ось, наприклад, «Самотужка» — це мережа фітнес-центрів для дітей з вадами опорно-рухового апарату. Люди, які стикаються з такою проблемою, знають, як важливо дітям займатися ЛФК між повноцінними курсами реабілітації, які доступні 1–2 рази на рік. Завдяки центрам «Самотужка» у дітей з’являється можливість займатись регулярно й опановувати нові навички. Фонд підтримував відкриття нових центрів, що дозволило проходити 3-місячні курси реабілітації дітям з малозабезпечених сімей безкоштовно в рамках нашого спільного проєкту «Самотужка Плюс».

Наразі фітнес-центри «Самотужка» продовжують функціонувати. Відкритий четвертий набір на безкоштовну реабілітацію в Києві та Білгороді.
В центрах займаються з дітками, що народилися раніше терміну (від 3 тижнів), дітьми з ДЦП, аутизмом, синдромом Дауна та з іншими нозологіями.

Ще мені близький проєкт «Хочу бачити». Є таке захворювання — ретинопатія недоношених. За статистикою воно на другому місці у списку причин сліпоти, одразу після травматичних випадків. І пов’язане воно з тим, що сітківка ока розвивається на останньому місяці вагітності. Отже, якщо дитина народилася раніше строку, то вона може назавжди залишиться незрячою. Але вчасна діагностика і лазерна корекція може врятувати зір. Проблема в тому, що дітей, які лежать в кувезах, дуже складно транспортувати, а в офтальмологів на місцях немає потрібного обладнання, щоб вчасно помітити проблему. Ми закупили  мобільне обладнання і бригада лікарів з Інституту ім. Філатова (це одна з найкращих клінік, яка спеціалізується на очних хворобах, в Україні) перевіряє зір усім малюкам з групи ризику в Миколаївській, Одеській та Херсонській областях. За 3 роки існування проєкту 118 дітей зберегли зір і це неймовірно.

Книга Брайлем

Як, коли та в кого виникла ідея друкувати такі книги? Хто був ініціатором та як вдалося розпочати роботу і втілювати ідею в життя?

«Книга Брайлем» був одним з перших проєктів фонду. Тобто ми працюємо у цьому напрямку ще з 2015 року. За останні роки книг стає все більше, з’являються нові ініціативи, які друкують шрифтом Брайля. Ми знаємо, що незрячим дітям дуже важливо багато читати у молодшому шкільному віці, коли вони тільки починають вчитися. Тоді питання стоїть навіть не про приємне проведення часу або отримання нових знань, а про розвиток чутливості пальців. Дуже складно навчитися розрізняти всі ці крапочки в старшому віці. Тому спочатку ми підтримували Львівський ресурсний центр, який на той час друкував маленькі віршики і оповідання для дітей. А згодом розібралися в процесі та почали друкувати більші книги. І це вже велике досягнення, що з минулого року почали друкувати для підлітків, тому що у менших дітей вже є можливість обрати книгу не з 2-3, а з декількох десятків.

Скільки часу, в середньому, йде на повний цикл створення книги. Які є етапи?

Від ідеї надрукувати певну книгу до того часу, коли перша дитина візьме її в руки, може пройти навіть рік. Найбільш непередбачуваними етапами, які можуть подовжити процес, є отримання дозволу від основного видавництва та завантаженість видавництва шрифтом Брайля. Тому ми складаємо список книг, що фінансуються за кошти Фонду, на початку року, робимо запит у видавництва та плануємо графік друку заздалегідь. Сама робота над книгою триває 1,5–2 місяці.

Отже, перший етап я вже озвучила: погодити з видавництвом друк книги шрифтом Брайля та отримати електронну версію книги. Після цього починається робота редактора. Потім книга йде у друк (якщо вона в універсальному дизайні, то спочатку друкується звичайний шрифт, а зверху Брайль). Далі — палітурка. І вже після цього готові книги потрапляють до перших читачів.

Як вибираєте, які саме книги видавати? За запитами чи, можливо маєте якийсь умовний список літератури для дітей?

Ми намагаємося зібрати якомога більше інформації про цікаві та популярні дитячі книги. Запитуємо у наших читачів, що б вони хотіли прочитати; у зрячих дітей, які книги їм подобаються найбільше; у видавництв, з якими співпрацюємо, які книги мають попит. З отриманого списку обираємо 10, які надрукуємо наступного року.

Скільки книжок ви вже видали, станом на зараз?

65. І вже частково є «Гаррі Поттер і філософський камінь». Він буде шістдесят шостим.

Зараз ви збираєте кошти на видання «Гаррі Поттер і в’язень Азкабану», Джоан К. Ролінґ. Заявлена сума, необхідна для видання — 38 800 грн. Чому так дорого видати книгу такого типу? Й скільки в середньому вартує видання книги менших масштабів?

На жаль, для друку третьої частини Гаррі Поттера потрібно набагато більше: 118 800 грн. Але 80 000 грн фінансується коштом двох благодійних фондів: Фонд родини Нечитайло та Здоров’я майбутнього. А 38 800 — це та частина, яку потрібно зібрати. Тому так, книги шрифтом Брайля друкувати досить дорого.

По-перше, тому що вони набагато об’ємніші за звичайні. Шрифт Брайля досить великий за розміром і не масштабується. Той же «Гаррі Поттер і в’язень Азкабану» — це 6 товстих томів у форматі А4. По-друге, папір потрібен набагато щільніший, ніж у звичайних книгах, тому дорожчий. І, по-третє, робота редактора входить у вартість книг, і ця сума ділиться не між десятками тисяч екземплярів, як у звичайних книгах, а між 30–50 екземплярами (це середній тираж книг шрифтом Брайля, які друкують в Україні).

Проєкт Brailem.com — це онлайн бібліотека. Скільки примірників книг ви виготовляєте та як відбувається логістика надсилання книг? Це якийсь визначений термін чи платний абонемент?

Бібліотека Brailem.com — це партнерський проєкт, тому там можна замовити книги не тільки нашого фонду, а ще трьох інших ініціатив, які друкують книги шрифтом Брайля. В свою чергу, проєкт «Книга Брайлем» не тільки про бібліотеку, тому ми друкуємо книги накладом 35–40 екземплярів. Більшу частину відправляємо в спеціалізовані навчальні заклади та універсальні бібліотеки, де є незрячі читачі. А декілька екземплярів залишаються для Brailem.com. Нам відправляють замовлення через сайт, а ми надсилаємо книги Укрпоштою. Ці відправлення ідуть як секограми — листування незрячих, які є безкоштовними. Отже, користувачі бібліотеки не повинні платити навіть за пересилку. Ми даємо книги на строк до 6 місяців, але в середньому їх повертають за місяць.

Скільки людей працює над проєктом?

Всіма організаційними питаннями займаюсь я. Але хочу наголосити, що ми не друкуємо книги у фонді, цим займаються спеціальні видавництва. Мої основні задачі полягають в тому, щоб обрати книги, замовити та розповсюдити.

Яка ваша мотивація працювати та які перспективи ви бачите за цим проєктом?

Я люблю книги й не уявляю своє життя без них. Тому мене дуже хвилюють історії на кшталт «ми отримали книгу, але ще не починали читати, бережемо її для літніх канікул». Таких історій все менше, тому що з появою бібліотеки батьки й діти звикли, що книги можна не «економити». Отже, мій план в тому, щоб всі незрячі діти могли читати, коли вони хочуть, а не коли з’явиться нова книга.

Українське питання

З якими проблемами найчастіше стикаються благодійні організації в Україні? Які способи розв’язання цих проблем ви бачите?

Є досить глобальні питання як то: нестача фінансування, брак підтримки зі сторони держави та органів місцевої влади, недовіра населення тощо. І це така довгострокова й кропітка робота, на яку спрямовано багато зусиль. І з часом ситуація обов’язково зміниться. Окремо хочеться сказати про проблему, з якою стикаються і нові фонди/громадські організації, і кожна людина, яка приходить працювати в цю сферу — це емоційне вигорання. Сюди ж приходять ентузіасти, які мріють швидко змінити світ на краще й допомогти всім. А дуже скоро виявляється, що всіх «врятувати» неможливо: є справді дуже складні, безнадійні ситуації; є люди, які не хочуть, щоб їм допомагали та тягли їх в «кращу версію життя». І це дуже складно зрозуміти та прийняти, хочеться все кинути й піти. І це нормальна реакція, в цей час треба більше піклуватись про себе, згадати, що крім роботи є й інші сфери життя, а потім вдихнути-видихнути та робити, що можеш. Ти не допоможеш всім, але якщо допоможеш хоч одній людині, то це все вже не дарма.

Які, актуальні для сучасної України, моделі роботи та ідеї можна підгледіти серед закордонних благодійних проєктів?

В Україні люди допомагають напряму людям. Тобто в нас краще працюють заклики «от сталася біда, давайте разом допоможемо». І це зрозуміла позиція, адже ти одразу отримуєш емоційну віддачу: людина хворіла — одужала, й ти до цього причетний. Це приємно. Тому більшість проєктів спрямовані на допомогу тут і зараз. В країнах з більш розвинутою культурою благодійності, люди допомагають системним проєктам, які спрямовані на майбутнє. Тому таких ініціатив там більше. І це та модель, яку хотілося б розвивати та побачити в Україні. Вислів про «рибу» й «вудочку» вже такий заїжджений, що його не хочеться повторювати, але це не робить його менш правдивим.

Що порадите зробити людині, в якої виникла ідея благодійного проєкту, проте нема досвіду роботи над подібним.

Можу дати тільки загальну пораду, адже благодійні проєкти дуже відрізняються один від одного. Отже, перш за все,  пошукайте людей, які займаються подібними проєктами або допомагають тій же цільовій аудиторії, та поспілкуйтеся. По-перше, є досить багато речей, які очевидні для них, але невідомі для вас, тому їх поради дуже вам допоможуть. По-друге, можливо у ході бесіди ви вирішите, що можете зробити щось більше разом. Зараз з’являється дуже багато дрібних ініціатив, які конкурують між собою. Але я вважаю, що благодійність як раз та сфера, де ми маємо вчитися співпраці для досягнення кращих результатів.

Персона Бліц

Про що ви мрієте?

• Складне питання. Звичайно в мене є думки, які починаються з «ось би…», але це дуже звичайні, приземлені речі. Наприклад, якийсь час це було «ось би надрукувати Гаррі Поттера Брайлем». А щось такого єдиного, що можна використовувати як «провідну зірку», немає. Але я вже підгледіла питання про улюблену книгу, тому хай буде «щастя для всіх, даром, і нехай ніхто не піде скривдженим!»

Як любите відпочивати?

• Проводжу час з близькими. І читаю. Повторила вже разів 10, але що є, то є. Я б ще сказала про подорожі, але не в цьому році.

Книга, яку готові читати-перечитувати безліч разів?

• Жодної. Періодично я переживаю, що на світі так багато гарних книг, і я точно не встигну прочитати їх всі. Тому я читаю далі. Але нещодавно обговорювали з друзями, яку б книгу прочитав би кожен з нас за умови, що вона буде єдина за все життя. Це був дуже нелегкий вибір, але я зупинилась на «Пікнік на узбіччі» Стругацьких. Так що вона. І я її читала не один раз.

Ваш топ серед авторів?

• Для тепла і добра я читаю Фредріка Бакмана та Рея Бредбері, коли потрібно постраждати — Габрієля Гарсію Маркеса та Федора Достоєвського, а коли відпочити — братів Стругацьких та Стівена Кінга.