Дата й місто народження: 1993, м. Івано-Франківськ
Освіта: вища, Монументально-декоративний живопис, КІПДМ ЛНАМ, м. Косів; Образотворче мистецтво, Українська академія друкарства, м. Львів.
Основне заняття зараз: станковий і монументальний живопис.
Instagram: @marta_pitchuk
Facebook: Марта Пітчук
Марта Пітчук — художниця, яка оживила та осучаснила стародавній український оберіг — ляльку-мотанку. Так, дівчина започаткувала серію неймовірних картин із зображенням мотанок, вдягнених у жіночі строї різних регіонів України. Кожна картина — це не просто ретрансляція фольклорної традиції, це щось набагато більше — душа, енергетика, настрій, магія…
Про мистецтво та його природу, пошук власного стилю та цінність мистецьких робіт художниці читайте у нашій розмові.
Якось я намагалася згадати, коли саме почала малювати, але зрозуміла, що взагалі не пам’ятаю себе без пензля в руках. Моя мама закінчила художньо-графічний факультет, і я з дитинства мала можливість спостерігати за створенням картин. Один з яскравих дитячих спогадів — невеликий портрет Делекторської Матіса, копію якого робила моя мама. Ввесь цей процес творення здавався мені магією. Саме тоді я зрозуміла, що хочу присвятити себе мистецтву. Цей портрет і досі висить у мене в майстерні.
Вибір спеціальності був чітко спланований чи все ж вагалися, обираючи?
Я точно розуміла, що хочу вчитись і стати художницею. Тому залишалось обрати заклад і спеціальність. Найбільше мені імпонував факультет монументального живопису. Власне розписи на стінах тоді мене не особливо приваблювали, але ця спеціальність давала можливість ознайомитись з великою кількістю художніх технік: вітраж, мозаїка, фреска, сграфіто, енкаустика тощо. Ще одним аргументом у виборі спеціальності стало те, що на вступних іспитах цього факультету були найскладніші творчі завдання, це дало мені впевненість, що тут будуть найвищі вимоги до рисунку та живопису.
Я почала пошук власного виразного стилю, щоб глядач, побачивши роботу серед сотні інших, впізнав мою руку
Художниця — це професія чи покликання?
Для мене бути художницею — це, беззаперечно, покликання. Мій робочий день не закінчується тоді, коли я зачиняю майстерню, навіть удома переосмислюю створене, шукаю нові ідеї, живу в полоні своїх творчих задумів. Якби навіть мої картини нікому не були цікавими, я однозначно писала б, бо живопис — це частина мене.
Що дала Вам вища освіта? Чи можливо стати знаним художником без теоретичної бази?
Освіта важлива тим, що вона дає багато знань і практики. Але вища освіта не є запорукою успіху художника. Якщо є велике бажання, то всіх знань можна здобути самотужки. Сучасне мистецтво не завжди вимагає класичних канонів, але знання композиції, анатомії, кольорознавства дозволяє мені вільно почуватися на всіх етапах створення картини.
![Марта Пітчук галерея](https://persona.org.ua/wp-content/uploads/persona-marta-pitchuk-814x900.jpg)
Ви довго шукали свою техніку? Як прийшло розуміння, що знайшли свій стиль?
Я не можу сказати, що я остаточно знайшла свій стиль. В кожній наступній роботі я завжди в пошуку нового особливого образу. Колись я писала більш традиційні картини: натюрморти, пейзажі, портрети. Одногу разу я брала участь у колективній виставці, мої пейзажі були технічно непоганими роботами. Мій майбутній чоловік, переглянувши всю експозицію, зауважив, що мої роботи професійні, проте вони нічим не відрізняються від сусідів по стіні, у них немає моєї індивідуальності. Спочатку я розсердилась, а потім зрозуміла, що так і є. Я почала пошук власного виразного стилю, щоб глядач, побачивши роботу серед сотні інших, впізнав мою руку. Коли я написала першу Мотанку, то відчула, що цей образ на даному етапі мого життя найкраще розкриває мене як митця.
![Марта Пітчук мотанка](https://persona.org.ua/wp-content/uploads/persona-marta-pitchuk-1-900x900.jpg)
Митець — це транслятор чи творець?
Мені здається, що це одне ціле. До прикладу, у мене біля ліжка лежить блокнот і олівець, бо досить часто Мотанки приходять до мене вночі. В момент, коли я вже не при повній свідомості, але ще не в глибокому сні. Образ, що з’являється в моїй голові, я бачу якусь долю секунди. Це може бути не ціла картина, а лише рух тіла, шерсті, пір’я, листя, води, кольорові поєднання, емоція і навіть музика. Досить складно це пояснити. Ось саме для таких моментів в мене біля ліжка блокнот, щоб я встигла у ньому зберегти побачене, тут я скоріше виступаю як транслятор. Але потім починається творча робота, я шукаю положення, композицію, кольорову гаму, формат і працюю уже як творець.
![Мотанка наречена](https://persona.org.ua/wp-content/uploads/persona-pitchuk-motanka-5-900x900.jpg)
Розвиток мистецтва пройшов дуже багато етапів і зараз головною його рисою, вважається свобода вияву. Чи потрібні, на вашу думку, мистецтву певні канони та межі? І, що є ознакою справжнього цінного мистецького твору?
Я вважаю, що знання канонів не є зайвим для художника. Не обов’язково їх дотримуватись, а можна й, взагалі, принципово порушувати, головне, щоб сам процес творення витікав з митця чистим потоком без думок про обмеження й осуд оточення. Ознакою цінності мистецького твору є виклик емоцій. Якщо твір мистецтва не залишає глядача байдужим — значить його існування виправдане.
В чому полягає концепція вашої Мотанки?
На моїх картинах нежива лялька проходить крізь час, мандрує з попередніх століть у сьогодення і перевтілюється у реальну жінку з плоті й крові. Жива Мотанка — уже не предмет, а особистість зі своїм характером, думками й поглядами, вона втілення минулого, що ожило. Працюючи над образом Мотанки, я повністю прописую її портрет, деталізуючи кожну рису обличчя, а вже потім закриваю його нитками. Це роблю для того, щоб Мотанка мала душу. Так вона стає не лише красивим зображенням, а й глибоким образом з власними думками, емоціями та переживаннями. Якщо придивитися уважніше, можна помітити з-під ниток погляд жінки, який знаходиться у середині картини під шаром фарби.
![Мотанка з пелюстками](https://persona.org.ua/wp-content/uploads/persona-pitchuk-motanka-1-662x900.jpg)
Як вважаєте, у чому цінність ваших робіт?
На моїх картинах ви можете побачити давно забуті, незвичні елементи українського строю. Я досліджую етнічні регіони України, намагаючись знайти в них щось особливе, неповторне. Кожна з моїх робіт присвячена конкретній місцевості, тому це свого роду антропологічне дослідження. Цінністю і місією моїх картин, я вважаю, є те, що вони транслюють енергію і силу української жінки, яка надихає і спонукає глядача захоплюватися власним корінням.
![мотанка в хустці](https://persona.org.ua/wp-content/uploads/persona-pitchuk-motanka-3-825x900.jpg)
Ви змогли б писати й передати в картинах образи жінок інших національностей?
Для мене культура інших національностей не є настільки близька, як наша. Але надалі я не виключаю створення таких робіт, адже етнотематика мене дуже захоплює, а в кожної національності є своя неповторна енергія. Саме прадавня невидима сила надихає мене на створення картин. Тому роботи, присвячені новим територіям, — це тільки питання часу.
«Пітчук» — це вже практично бренд. Ваша стилістика дуже виразна, пізнавана. Як ви монетизуєте свою творчість?
Картини мають попит, але я продаю не всі роботи. Я не відпускаю в нові сім’ї ті Мотанки, з якими не готова розлучитись. Після створення картини мусить пройти деякий час, і я маю відчути, що вона готова йти в іншу сім’ю. Після цього відпускаю її й рада, що вона живе з кимось іншим. Традиційна лялька мотанка є оберегом, і я надіюсь, що мої картини теж мають таку силу, адже кожну роботу я пишу з натхненним настроєм і наповнюю полотно світлою енергією.
«Мотанка на червоному. Покуття» «Мотанка з крашанкою. Полтавщина»
Чи не планували працювати, як, до прикладу, Євгенія Гапчинська? Як ставитеся до масового розповсюдження та дублювання мистецьких образів в рекламі, одязі та на предметах побуту? Чи не втрачається при цьому сакральність твору?
У порівнянні з роботами Гапчинської мої картини мають інше покликання. Я не уявляю, що якусь із Мотанок можна друкувати на шампуні чи постільній білизні. Для цього картини мають бути більш нейтральними та зрозумілими кожному глядачу. У свої роботи я закладаю складнішу концепцію. Мої полотна не всім зрозумілі й не кожному до душі. Тому спектр масового розповсюдження моїх картин є значно вужчим. А в цілому я дуже позитивно ставлюсь до практики використання українських мистецьких образів у різних сферах нашого життя.
Яка межа між творами для заробітку та картинами, які є внутрішнім мистецьким виявом? Чи можливо гідно заробляти, не переступаючи через власні творчі вподобання?
На щастя, зараз я пишу лише ті картини, які сама хочу втілити. Я вважаю, що в мистецтві потрібно бути щирим, робити так, як відчуваєш, «гнути свою лінію», і така робота дасть результат.
![мотанка у свиті](https://persona.org.ua/wp-content/uploads/persona-pitchuk-motanka-6-809x900.jpg)
Чи були у вас періоди творчої кризи? Як вибратись із такого стану?
Мій чоловік — художник-мураліст. Часто я допомагаю йому у втіленні його задумів. Працюючи на риштуванні у новому місті над муралом, я починаю скучати за своєю майстернею. Саме завдяки таким перервам я не втрачаю пристрасті до написання нових картин.
Так Марта, разом із чоловіком Юрієм, створили чимало стінописів, які прикрашають споруди різних міст України, зокрема Івано-Франківська. Нещодавно один із муралів «Гуцулка з ноутбуком — минуле і сучасне» увійшов до списку найкращих в Україні.
![Гуцулка з ноутбуком. мурал](https://persona.org.ua/wp-content/uploads/persona-pitchuk-mural-900x900.jpg)
Персона-Бліц
- Головний принцип життя?
Працюй натхненно. - Що в цьому світі вас надихає?
Мандри, відвідини галерей і прицільна стрільба. - Улюблена книга
Герман Гессе — «Степовий вовк». - Ваше місце сили?
Карпати. - У що ви вірите?
Кожна людина має своє покликання. - Музика, що надихає на творчість?
Джаз і блюз. - Що порадите художнику-початківцю?
Не закинути все після перших невдач. - Сучасні художники, про яких потрібно знати?
Brad Kunkle, Shepard Fairey, Paul W Ruiz, ARYZ, Alessandro Sicioldr.
Дякую за таку цікаву статтю! Марто, Ви – неймовірна! Захоплююсь Вашим талантом, кожна картина відгукнулася у душі! Україна пишається такими людьми, як Ви! Успіхів, процвітання, креативу, натхнення для створення наступних шедеврів!