Вік: 34 роки
Місто народження: Івано-Франківськ
Освіта: незакінчена вища
Основне заняття зараз: основна робота — керівник ревізійно-аналітичного відділу мережі супермаркетів «Гостинний дім», додаткова робота — тренер.
Instagram: @volodymyrpyndus, @PyndusTeam
Facebook: Володимир Пиндус
Спостерігаючи за атлетами, ми часто помічаємо гору м’язів, дивовижну силу, оцінюємо досягнення… Проте, чи замислювалися ви колись, що ховається всередині в цих людях? Яка в них історія, з якими проблемами в житті стикаються та як долають ці труднощі?
З цієї розмови ви дізнаєтеся про життя пауерліфтера Володимира Пиндуса. Як вдалось досягти цілей, що допомагає рухатися вперед, а також про те, коли планує закінчувати кар’єру й чого боїться найсильніша людина Прикарпаття.
Дитинство та становлення.
«Я не міг відтиснутись від підлоги 10 разів»
Змалку Володимир був активним хлопцем, грав вуличні ігри, в школі займався плаванням, волейболом і близько 2-х років шахами та навіть виконав норматив першого розряду. Проте спортивних надій не подавав. Він не був тим найбільшим, найсильнішим хлопцем у школі, якого б боялися чи про якого сказали б: «за ним атлетичне майбутнє». Навіть фізкультури не любив, хоча потайки захоплювався Арнольдом Шварценеґґером і його залізним спортом.
«Уроки фізкультури не любив, оскільки був найслабшим у класі. Мені не подобалось те, що я не можу виконувати ті вправи, які з легкістю виконували мої однокласники. До прикладу у 8-му класі я не міг відтиснутись від підлоги 10 разів.».
Спочатку Володимир про спортивну кар’єру не думав, але однозначно хотів стати сильнішим і покращити свій зовнішній вигляд, тому зрештою вирішив розпочати тренування.
«Почав тренуватись у 10-му класі, до речі, досі жалію що так пізно почав. Тодішні параметри точно не пригадую, але важив приблизно 58–60 кг і міг витиснути штангу від грудей 40 кг на 6–8 повторень».
Займатися спортом професійно хлопця надихнув його перший тренер Євген Онишкевич.
…саме він мене познайомив з таким видом спорту як пауерліфтинг. Тоді найбільше мріяв виконати норматив кандидата у майстри спорту».
Хто розкрив ваш потенціал?
«По пауерліфтингу мене свого часу тренували Анна Литвин (майстер спорту міжнародного класу) та Сергій Ватюк (заслужений майстер спорту). Їм я завдячую силовою базою, яка мені сильно стала у пригоді в богатирських іграх.
Спортивні успіхи
Сьогодні за спиною у Володимира безліч пройдених змагань, високі показники та солідні спортивні титули. Всі ці роки він багато працював над собою та доклав море зусиль, щоб втілити свою мрію в реальність. Зараз Володимир — шестиразова найсильніша людина Прикарпаття (2014–2019) та двічі рекордсмен України.
Спортсмен повинен мати талант чи все можна напрацювати?
«Все залежить від того, який спортсмен! Якщо аматор, то таланту можна й не мати, й на змаганнях не виступати, тоді ти просто фізкультурник. Якщо ж ти справді спортсмен, то потрібно змагатись, виступати, вкладати у себе гроші й це все з часом дасть свої плоди. В мене по життю, траплялись талановиті спортсмени, які з талантом не досягали абсолютно нічого, та без таланту які досягали неабияких успіхів через щоденну працю і дисципліну».
Параметри:
- Ріст — 180 см.
- Найбільша власна вага —130 кг.
- Найменша змагальна вага — 110 кг.
- Теперішня вага — 98 кг. (Відпочиває і заліковує травми)
- Об’єм біцепса — 50 см.
У класичному пауерлфітингу Володимир виконав норматив Майстра спорту України з показниками — присяд з вагою 260 кг, жим лежачи — 190 кг, станова тяга — 280 кг.
Найкращі показники у класичних вправах пауерлфітингу (без екіпірування):
- присідання — 260 кг,
- жим лежачи — 190 кг,
- станова тяга — 310 кг.
Як і в усіх, не обійшлося без травм, проте навіть найважчі з них не звели його зі спортивної арени. Володимир поставив перед собою мету, яку мусив втілити, і саме це тримало його в бойовому настрої.
«Травми — це, насправді, дуже важке питання. Я мав/маю грижі міжхребцевих дисків, розрив передньої хрестоподібної зв’язки колінного суглоба, перелом пальця, надриви біцепсів правої та лівої руки, надрив губи плечового суглоба. Найдовша реабілітація була після розриву хрестоподібної зв’язки. Рік не міг виступати на змаганнях. Демотивація мене тоді переслідувала, але я поставив собі чітку ціль — повернутись у спорт і найголовніше, що тоді розумів — це реально навіть після такої травми».
У 2014-му році Володимир Пиндус вперше здобув титул «Найсильніша людина Прикарпаття». Що ви відчули, коли отримали перемогу?
«Коли я вперше побачив у спортзалі в Коломиї Олександра Штундака, це для мене була гора м’язів і сили. Він на той час вже був майстром спорту України з пауерлфітингу. Перша моя мета була стати сильнішим за нього. І, коли у 2014 році ми зійшлись на змагальному майданчику в боротьбі за перший в історії титул «Найсильніша людина Прикарпаття» і я став переможцем, мене переповнювали емоції радості ще тижні два-три після перемоги. Я був гордий сам за себе, за те, що моя впертість, дисципліна та мета перемогли, попри відсутність таланту».
Кого вважаєте своїм конкурентом серед українських спортсменів?
«Конкурент для мене — в першу чергу — я сам. Мені 34 роки і я розумію, що мені все важче й важче змагатись з молодими атлетами».
Яку спортивну ціль ставите перед собою?
«Наразі ставлю перед собою ціль ще один раз виступити на змаганнях з богатирських ігор і завершити кар’єру, оскільки здоров’я вже не дозволяє повноцінно тренуватись».
За час спортивної кар’єри Володимир взяв участь у безлічі змагань не лише в Україні, а й за кордоном
«Скільки точно, за всі роки, було закордонних стартів, я вже не пригадаю. Можу лише згадати, в яких країнах я був завдяки спорту — Польща, Чехія, Болгарія, Греція, Словаччина, Аргентина, Румунія, Італія. В основному це були кубки та Чемпіонати Європи серед аматорів та професіоналів».
Зараз Володимир Пиндус є президентом Івано-Франківської обласної «Федерації найсильніших атлетів України та перетягування канату». Він щорічно проводить 3–6 змагань на теренах Прикарпаття (від аматорських показових виступів аж до етапів кубку Європи. Також є суддею національної категорії з богатирського багатоборства. Виступав суддею на чемпіонатах світу.
Рекорд України з протягування танка Т-72
Минулого року Володимир Пиндус разом із трьома іншими богатирями встановили офіційний рекорд України, зрушивши з місця та протягнувши танк T-72 на 3 метри 35 см. До слова, загальна вага такого танка складає 42 тони.
Окрім Володимира, в складі команди були: Костянтин Ільїн — 9-ти разова найсильніша людина України, рекордсмен України, Європи, Світу; Валерій Газаєв — неодноразовий чемпіон України, рекордсмен України, чемпіон Світу (U105) в команді; Володимир Цифра — призер багатьох міжнародних турнірів з богатирського багатоборства, неодноразовий переможець турніру
«Закарпатський ведмідь».
Як виникла ідея протягнути танк Т-72? Як вдалось це втілити? Що, в бюрократичному плані потрібно зробити, щоб провести встановлення якого-небудь рекорду?
«Ідея виникла у мене давно. Я тільки постійно відкладав спроби її втілення, і минулого року на життєвому шляху зустрів людину, яка мене надихнула і я взявся втілювати цей проєкт у життя. Якби не ця людина, рекорд би не втілився у життя й досі. В бюрократичному плані було досить проблемно, бо у країні війна і знайти бойовий танк в області виявилось не так легко. Хоча, вдячний 10-тій окремій гірсько-штурмовій бригаді за те, що допомогли з танком. Щоб зареєструвати рекорд, насправді, потрібно досить багато грошей. В цьому питанні допоміг меценат з Коломиї Віталій Риндич та «Фонд пам’яті Андрія Федчука». За що їм велика подяка».
Про спорт, допінг і спортивне харчування
В чому причина зростань нормативів пауерлфітингу та яке ваше ставлення до цього факту? Наскільки сильно на це впливає допінг та малоефективна система контролю?
«Нормативи переглядають, тому що справді спорт і допінг йде вперед. З’являються все нові й нові спортивні домішки та допінги. Відповідно це тягне за собою зростання нормативів і перевершення рекордів».
Що думаєте про спортсменів, які були впіймані на вживанні допінгу?
«У професійному спорті немає атлетів, які не вживають хоч якогось допінгу (моя суб’єктивна думка). Людство вимагає від спорту прогресу, а прогрес — це постійна ходьба на межі людських можливостей і відповідно використання допінгу в професійному спорті є, було і буде. Ставлюсь до спортсменів впійманих на допінгу нормально, бо допінг — це не панацея. Пересічні люди думають, що допінг — це чарівна таблетка, з’ївши яку можна стати сильнішим, витривалішим, швидшим. Це не зовсім вірно. Допінги допомагають швидше відновитись та відповідно більше тренуватись. Тобто, щоденну самовіддачу в спортзалі ніхто не скасовував. Тому не варто дивитись на таких спортсменів, як на якихось інших / неправильних. Історія знає атлетів, які всю кар’єру вживали допінг і при цьому жодного разу не були впіймані. Тобто, все залежить від правильного підходу до використання цих препаратів.
Які легальні аптечні препарати ви б рекомендували спортсменам аматорам?
«В мене є певний набір препаратів, які довели свою ефективність на мені та моїх атлетах. Мій стандартний аптечний набір це: Рибоксин, Мілдронат, Омега 3, Аевіт, Нейробіон, Вітамін С, Калію оротат, комплексні вітаміни».
Скільки необхідно витрачати професійному спортсмену на аптеку, харчування, тренувальний процес на місяць?
«Витрати при підготовці до змагань у кожного атлета різні. Це залежить від рівня атлета та від того, скільки він може вкласти в себе грошей. До прикладу, в мене на місяць при підготовці до чемпіонату України йшло на аптечні препарати 1 500 грн, на спорт харчування 1 000, на допінг 3 000, сауна/масаж — 1 000 грн. Ну й звісно більше, аніж звичайні люди я витрачав на п’ятиразове щоденне харчування. От і виходить, що підготовка обходилась 6–8 тис. грн. на місяць і це при тому що багато чого я собі ще не міг дозволити. Гроші не малі, коли ти не маєш власного бізнесу і працюєш на звичайній роботі. Добре, що міська влада постійно допомагає. Міський голова Руслан Марцінків жодного разу мені не відмовляв у допомозі й цим вніс неабиякий вклад у мої результати. Також багато допомагала мережа супермаркетів «Гостинний дім».
Харчування богатиря
Що входить до вашого стандартного раціону?
«Можу коротко описати свій денний раціон. В залежності від етапів підготовки я його корегую в більшу чи меншу сторону.
Сніданок — це 1 літр молока та 50–60 г вівсяної каші.
Перекус — 300 г знежиреного творогу з яблуком чи ківі.
Обід — спагеті з твердих сортів пшениці (200 гр) + куряче філе 150—200 г + овочевий салат 200 г;
Вечеря — 200 г рису і 200–300 г м’яса свинини чи телятини».
Обмежуєте себе в чомусь?
«Так, обмежую. Обмежую вживання жирів та швидких вуглеводів, ну й звичайно обмежую алкоголь».
Улюблена страва? Яка шкідлива їжа подобається вам найбільше?))
«Я дуже люблю банош, хачапурі, картоплю фрі, вареники та чебуреки, але, на жаль, дозволяю собі це все дуже рідко».
Тренерство
Поза своєю спортивною кар’єрою, Володимир також займається тренерством. Зокрема, тренує молодих професійних атлетів власної спортивної команди PYNDUS TEAM, члени якої також показують високі спортивні результати.
«Команда була сформована близько двох років тому. В неї наразі входить шість атлетів: Олег Пяста, Андрій Осокін, Мирослав Мусій, Микола Шекеряк, Дмитро Горовой, Віталій Новицький. Це ті атлети, на яких я ставлю ставку як на професійних атлетів. Двоє з них вже виконали нормативи кандидата у майстри спорту з пауерлфітингу. Микола Шекеряк та Андрій Осокін зі мною в команді перемогли на міжнародному командному турнірі в Болгарії минулого року. Маю великі амбіції щодо їхніх результатів у майбутньому».
Нещодавно Володимир, разом зі своїми підопічними, здали кров для Міської дитячої клінічної лікарні м. Івано-Франківська.
Розкажіть, коли вперше стали донором? Як часто здаєте кров? Чому вважаєте це важливим?
«Здача крові — це, насамперед, корисно. Корисно через оновлення крові, зменшення її густини та зниження кров’яного тиску, а з проблемою високого тиску стикається чи не кожний атлет силових видів спорту. Почав здавати кров близько 5-ти років тому, скільки разів здавав точно не пригадаю, але точно понад 10. Це хороший безоплатний варіант перевіритись на найнебезпечніші інфекційні хвороби та соціальна відповідальність кожного свідомого громадянина. Адже не знаєш, що буде завтра, можливо саме тобі завтра треба буде перелити кров».
Крім тренування професіоналів, Володимир Пиндус навчає також тих, хто прагне схуднути чи набрати масу.
«У вечірній час треную в спорт-залі «Монстер жим», також треную онлайн, розписую програми харчування для схуднення та набору ваги. Треную людей у домашніх умовах. Одна з моїх цілей — мати власний спортзал».
В багатьох культурах та практиках говориться про хребет як головний центр психічного, фізичного та емоційного розвитку й росту. В пауерліфтингу, власне, значні навантаження впливають на цю частину тіла. Як вберегти себе від травм хребта особливо юним спортсменам, у яких він на стадії формування?
«Хребет — це справді найголовніше, як для здоров’я, так і для спорту. Через те, що маю протрузії та грижі, вже знаю на власному досвіді, яких помилок не можна допускати у тренувальному процесі. Наразі, левову частину тренувань моїх підопічних займає укріплення м’язів спини та пресу за для запобігання травм у майбутньому».
Українське питання
Які проблеми та перспективи бачите у вашій спортивній сфері?
«Перспективи великі, бо Україна багата талантами, й у моєму виді спорту теж є багато талановитих атлетів. Які можуть та конкурують на найпрестижніших змаганнях у світі. Проблема єдина — фінансування. Підтримки держави ми не маємо, а спонсори помагають мало. Щоб ці проблеми розв’язати потрібні підтримка держави та підняття рівня соціальної відповідальності бізнесменів».
Що надає Вам мотивацію важко тренуватись та виступати на найвищому рівні при відсутності підтримки держави?
«Чесно кажучи, найважче підтримувати постійну внутрішню мотивацію. В кожного в житті трапляються критичні ситуації, при яких не те, що не хочеться займатись, але й іноді хочеться опустити руки та кудись втекти. Від себе не втечеш. Проте минає день-два, береш себе в руки та йдеш тренуватись. Тренування — це для мене релакс передусім для голови. І те, що в нашій державі спорт не підтримують і немає постійних багатих спонсорів звичайно штука не приємна, але це не те, через що я готовий припинити».
Персона-бліц
Яка ваша головна риса характеру?
- «Доброта та людяність. Через ці риси не раз сам страждав».
Яка ціль у житті?
- «Побудувати щасливу сім’ю. Це найголовніше в житті чоловіка. Жінка, яка вірить у чоловіка й стимулює його — це все, що необхідно для чоловічого щастя».
Яке у вас хобі? Якими ще видами спорту займаєтеся?
- «Іноді граю у шахи».
Як ставитеся до жінок у силових видах спорту? Вони на своєму місці, чи вважаєте, що жінка повинна бути тендітною і потребувати захисту?
- «До жінок у залізному спорті ставлюсь позитивно. Найважливіше в житті — знайти, ту нішу в якій, ти будеш себе комфортно почувати. Якщо жінка кайфує від того, що підіймає великі ваги, то це тільки позитивно для неї та її оточення. І, хочу зазначити, що навіть найсильніша жінка залишається жінкою та потребує уваги, захисту й турботи».
Наскільки важливо для чоловіка розвивати свою психічну та фізичну силу?
- «Дуже важливо розвивати й те, й інше. Чоловік — це, перш за все, захисник жінки й відповідно він має бути сильний у всіх планах.
Що допомагає підтримувати бойовий дух?
- «Зараз це самомотивація і найближчі друзі».
Як ставитеся до вегетаріанства?
- «Негативно, хоча це вибір кожної людини, тому не засуджую. Засуджую лише примусове вегетаріанство для дітей».
Що виводить вас із рівноваги?
- «Відверта брехня, зрада, завищена самооцінка».
Чого боїться найсильніша людина Прикарпаття?
- «Боюсь залишись інвалідом, для мене краще померти. Боюсь залишитись без мети, боюсь залишись без підтримки зі сторони дівчини, боюсь втратити друзів».
Людина яка зробила великі досягнення у житті! Поставив собі мету і прийшов до неї! На жаль таких людей не помічають органи влади, є у нас все таки люди які дійсно заслуговують на повагу! Володимиру успіху та не зупинятись перед всілякими труднощами!