Дата і місто народження: 18 липня 1981, м.Івано-Франківськ

Освіта: психолог

Основне заняття зараз: підприємництво

Instagram: @apetraniuk

Facebook: Андрій Петранюк

Сьогодні познайомимо вас із людиною, котра допомагає іншим знайти правильний шлях в стосунках, бізнесі, саморозвитку. Як саме? Психологічними методами. Андрій Петранюк — психолог та соціонік. Вміє визначати здібності за фото й відео та навчає практикування соціоніки й фізіогноміки в стосунках і бізнесі.

З нашої розмови ви дізнаєтеся, як сам Андрій обрав власний шлях. Чи достатню базу знань дає психологам університет, які відмінності між психологією й соціонікою та яким чином соціоніка допоможе людині правильно вибрати найбільш відповідний для неї вид діяльності.

«Наші дитячі мрії показували потреби часу…»

Ми спитали Андрія, про яку діяльність мріяв у дитинстві та чому обрав для себе такий доволі нетиповий для того часу фах…

В пам’яті пригадуються епізоди дошкільного віку, коли в дитсадку, на випускному, наша вихователька особисто запитувала кожного: «Ким ти хочеш бути?». Всі хлопці, і я зокрема, сказали, що хочуть бути міліціонером, і тільки один хлопчик сказав, що хоче бути директором. Це було весело! В ті часи, на екранах телевізорів, були популярні космонавти та міліціонери. Тоді я хотів бути міліціонером, це був дитячий романтизм.

Наші дитячі мрії показували потреби часу. На початку 90-тих були непрості часи в матеріальному плані й ми, діти, міряли про класні кросівки, справжні футбольні й баскетбольні м’ячі, гарні велосипеди, ну і далі в такому дусі…

Коли стали на шлях психології? Чому обрали такий фах?

Фото: Facebook

В нашій школі був психолог, але його рідко можна було побачити, а здогадатися, що він у школі робить, взагалі було нереально. Серед старшокласників ніхто нічого не знав про таку спеціальність. Ходили чутки, що він вичисляє «психів». Нам пощастило з ним кілька разів поспілкуватися, бо його кабінет був по сусідству з нашим класом. Якщо чесно, то це він нас вперше навчив грати в «Мафію».
Одного дня батько приніс мені вирізку в газеті, де писали про фах психолога й мені сподобалася ця коротка стаття. Таким чином я вирішив поступати на нову спеціальність «Психологія» в Прикарпатському університеті й почав активно штудіювати біологію.

У шкільні роки Андрій та його однолітки зовсім мало знали про світ професій. Власне на першому курсі навчання він зрозумів дві головні причини вибору цієї спеціальності:

«Перша — це певні внутрішні питання чи проблеми в себе самого чи у близького оточення. Друга причина — проста цікавість. Мені було цікаво. Це нова й цікава спеціальність, яка привертала увагу й виглядала перспективною».

Теоретична підготовка в класичних університетах зазвичай дуже сильна, але викладачів з реальною психологічною практикою практично не було.

Переглянути цей допис в Instagram

Перші консультації і перший облом🙄 . 👍Як тільки я поступив на навчання в ПНУ на спеціальність “Психологія” я зареєструвався у всіх психологічних форумах та сайтах, качав звідти інформацію і навіть надавав безкоштовні консультації. . 🥇Зчасом, я став гуру психології на російському Мейл.ру в блоці психологічних питань-відповідей. Мені подобалося консультувати онлайн в чатах та форумах. Це була моя перша психологічна практика і перші зірочки на “пагонах” – круті звання на форумах. . 📝Реальна практика почалася тоді, коли я після універу, не поступивши в аспірантуру, пішов працювати у сільську школу. Там були перші консультації з підлітками і вчителями. Перші мої живі тренінги. Крім того, багато купа діагностичних процедур, тестів, методик і в тому числі соціонічні методики, які я випробовував і на учнях і на вчителях. Політ нормальний, велика перспектива стати самим зірковим психологом Тисменицького району. Крім того, я вже “лупашив” практичні статті в районних газетах і журналах. . 💪Я крутий. Я працюю по спеціальності, “котіруюся” в психологічних колах району і міста. І тут, моя товаришка пропонує мені працювати на Телефоні Довіри м.Івано-Франківська. Оце мрія психолога-консультанта. У мене були хороші рекомендації і мене взяли. . ❗Я тільки почав вникати в методику консультування на ТД, як на другий день роботи я отримав дзвінок, який просто вибив мене з колії. Це був суїцидент. Зателефонувала жінка і сказала, що хоче покінчити з життям і перед цим наважилася таки зателефонувати на Телефон Довіри. Випадок був реальний, не демонстративний. Я до цього був не готовий.😢 . ❓Що сталося далі? Мені слів не стає, але я таки опишу в наступному пості. Ставте лайки і будь-які коментарі, щоб я знав, що вам цікаво дізнатися що я робив і чим закінчилася ця історія. . . . #психолог #психолог_петранюк #психологія #консультація #консультування #школа #журнали #газети #телефондовіри #правдажиття

Допис, поширений Психолог Андрій Петранюк (@apetraniuk)

Де ви навчалися? У вас освіта психолога, чому обрали соціоніку?

Після закінчення Прикарпатського національного університету, я отримав диплом магістра й у ньому чітко записана спеціалізація «Психолог. Викладач». Насправді теоретична підготовка в класичних університетах зазвичай дуже сильна, але викладачів з реальною психологічною практикою практично не було. Спеціальність тільки зародилася і дуже поволі заходила в маси. Коли я почав працювати практичним психологом в школі мені реально не вистачало знань та вмінь у веденні обов’язкової для шкільного психолога консультативної та психокорекційної роботи. Досить швидко я натрапив і пройшов різні курси й тренінги з консультування, а також записався в довготривалу п’ятирічну програму підготовки гештальт-терапевтів. Тому в мене освіта психолога, психотерапевта, а також є сертифікати з різних коротких чи тривалих навчальних програм по інших напрямках психологічної роботи.

Ще зі студентських лав я шукав методику швидкого визначення здібностей людей. В першу чергу мене цікавили мої здібності й тих людей, які мені були цікаві. Про соціоніку в університеті нам розказали дуже мало і я почав копати в цьому напрямку самостійно. Перечитав багато профільних журналів та статей, досліджував, тестував, перевіряв. Так почалася моя соціонічна практика.

В результаті навчання і тривалого спостереження я переконався, що соціоніка — це найкраща технологія для визначення вроджених здібностей людини, це стабільна і надійна інформація про людину, про її особливості сприйняття фізичного світу, здібності, на базі яких будується подальший соціальний досвід, формується характер особистості.

Соціоніка дає інформацію про сильні та слабкі сторони сприйняття людини

Які відмінності між психологією та соціонікою?

Соціоніка — це наука, яка виникла на межі психології, соціології та інформатики, вона вивчає тільки частину психічного, те, як людина сприймає, обробляє і передає інформацію. Психологія ж намагається охопити всю область психіки. Закономірності, які є в соціоніці наразі чіткіші, стабільніші та дають точнішу інформацію про сприйняття людини. Це наразі різні науки.

Яким чином соціоніка допоможе людині правильно вибрати найвідповідніший для неї вид діяльності, де б вона могла найповніше проявити свої здібності?

Соціоніка дає інформацію про сильні та слабкі сторони сприйняття людини, про потенційні здібності, закладені природою. Наприклад, коли двоє людей вибрали професію лікаря, в першого ми виявили сильні здібності до сприйняття й обробки нової інформації, виявлення причинно-наслідкових зв’язків та високі показники аналітичності в обробці інформації. Такі здібності дають велику перевагу та потенційний успіх в роботі лікаря, де будуть діагностичні процедури, лабораторні дослідження, збір анамнезу та виявлення причини хвороби. Тобто у нас потенційний Доктор Хаус. А в іншого студента немає таких здібностей, йому відповідно буде вдаватися  важко така дослідницька та діагностична частина роботи. У нього, до прикладу, здібності до тонких тактильних відчуттів і значно краще буде виходити масаж, оперування, реабілітація, маніпулятивні процедури.

Люди з якими проблемами до вас найчастіше звертаються? З ким подобається працювати найбільше?

Останнім часом є запити від батьків старшокласників, щоб допомогти правильно обрати сферу навчання своїх дітей, щоб розкрити їхні здібності й спрямувати на відповідні гуртки чи навчання. Дуже цікаво й водночас не просто саме з дітьми, з підлітками, потрібно приділити багато уваги, спостережень, оскільки психотип ще не кристалізувався і фізіогномічні ознаки, які є від природи на обличчі теж.
Найбільше людей цікавлять їхні власні здібності, сфера діяльності, методи роботи, краще розуміння себе, своєї природи. Доросла свідома людина з цієї інформації може найбільше скористатися для свого розвитку чи професійної діяльності.

Чи можете ви сказати, що колись врятували чийсь бізнес / стосунки?

Соціоніка дозволяє прогнозувати поведінку людини та стосунки між людьми. Багато людей від мене отримали інформацію, консультацію, навчання, але реально мало хто розказує деталі застосування у своєму житті. Те що покращилися стосунки у парі й розуміння партнера — це факт, були такі відгуки.

Чи допомагає соціоніка в підборі персоналу? Як саме?

Коли ми шукаємо працівника на роботу, то завжди дивимося окрім професійних критеріїв на соціонічні та фізіономічні ознаки. Це дозволяє прогнозувати як людина буде робити роботу, чи завчасно чи буде затягувати, чи буде порядок чи буде хаос в документації, чи є у неї здібності до виконання конкретних завдань, чи буде взаєморозуміння з безпосереднім керівником. Таким чином, навіть по фото можна з’ясувати ці важливі нюанси перед тим як проводити співбесіду і брати потенційного працівника на випробувальний термін.

Як краще зрозуміти ділових партнерів і передбачати дії конкурентів?

Вибір партнера для ділових стосунків, для бізнес-партнерства теж цікаве питання. Соціоніка дозволяє вибрати того, який би перекривав ваші слабкі сторони, але тоді особисті стосунки з ним будуть не перспективні. Ви надто різні й висока імовірність, що партнери посваряться і розійдуться. Або ж вибирати партнера такого ж або подібного психотипу, що буде давати безумовне взаєморозуміння, але перевагами, яких у вас немає (наприклад матеріальні ресурси, можливості впливу, досвід в потрібній, але іншій сфері знань чи діяльності).

Яка частина обличчя найбільше інформативна для вас в психоаналізі?

В першу чергу, ми розглядаємо риси обличчя, риси тілобудови, міміку. Але для точності важливо почути голос й особливості мовлення. Чим більше буде досліджено ознак, тим точніші можна робити висновки про людину. Буде невірним зосереджуватися тільки на частині ознак чи суто на якійсь зоні обличчя.

Про життя

Вигорання трапляється, коли людина робить роботу, яка не відповідає її сильним сторонам та вродженим здібностям.

Чи стикались ви з емоційним навантаженням і емоційним вигоранням? Як ви б порадили з ним боротись?

Так, таке буває, коли людина робить роботу, яка не відповідає її сильним сторонам, її вродженим здібностям. Наприклад, коли працівник крайній раціонал, він не любить відриватися на різні дрібні завдання, йому комфортно й більш ефективно взятися за справу та довести її до логічного завершення або ж до проміжного чіткого результату, тільки тоді перерватися на відпочинок чи перемикнутися на нове завдання. Якщо таку людину постійно відривати чи давати часті різнопланові завдання, в неї буде підвищуватися стрес, виснаженість психіки та потенційне вигорання.

В такому випадку варто домовитися про умови роботи з керівником, який зазвичай зацікавлений в ефективності й результативності, попросити щоби вас не відривали колеги, не підіймати слухавку, коли ви зосереджені над завданням, на телефонні розмови чи перерву відводити окремий час. Практикувати вправи, які підвищують концентрацію уваги. Такій людині не потрібно робити з себе багаторукого восьминога, який би виконував кілька справ одночасно для різних людей. Для цього потрібні інші особливості психіки.

Як змінило вас вивчення цієї науки?

Якщо ви освоїте хоча б базові знання соціоніки, то вам буде легше у сприйнятті та спілкуванні з людьми. У вас буде менше неадекватних очікувань від людей та відповідно розчарувань. Ви зможете прогнозувати поведінку людини в різних ситуаціях. Це важливо як у роботі з персоналом, так і в особистих стосунках. Так само соціоніка дозволяє зняти комплекси типу «чому я не такий як…», допомагає відповісти на питання «хто я є?», допомагає діяти й досягати результатів своїми природними методами, а не такими, як інші. Соціоніка змінила моє сприйняття себе та сприйняття людей, які мене оточують на адекватніше, природніше, а не стереотипне. Вона допомагає створювати гармонійніші стосунки з людьми, вибирати правильні методи комунікацій, знайти близьких по духу людей, вчителів, тренерів, які максимально допоможуть розвинути свій потенціал. І ще багато, багато цікавого.

Чому так часто розумні, порядні, освічені люди вступають у конфлікти?

Конфлікт — це в деяких випадках необхідна форма взаємодії. Він буває конструктивний, тоді він дозволяє виявити та розв’язати ті питання, які не вирішувалися іншими способами. Він також ілюструє людей з іншої сторони. В стосунках, перед одруженням, буває корисно побачити як і за якою стратегією людина, яка вас цікавить вирішує конфлікти.

Одні з кращих перемовників (є такі психотипи) вступають в конфлікт для того, щоб його врегулювати, розрядити або завершити з меншими втратами. Також є психотипи, які люблять провокувати на конфлікт, маніпулювати, й таким чином добиваються якоїсь своєї цілі. Зазвичай, вони дуже добре відчувають людей і легко можуть «погасити» те напруження, що самі створили.  Вони хороші актори від природи.

Одна з областей застосування соціоніки — побудова гармонійних стосунків з партнером знаючи наперед його здібності, цінності, інтереси, сильні та слабкі сторони. Чи не здається вам, що через призму розрахунків і прораховування ми перестанемо обирати серцем, а почнемо підбирати людей за критеріями, які нам вигідні?

Дійсно, для побудови стосунків потрібна емоційна і раціональна складова, якщо буде тільки одна з них, то скоріш за все гармонійних стосунків не вийде. Я прихильник того, щоб окрім емоційної сторони, привабливості партнера, сексуального потягу, була й раціональна складова психологічної сумісності, ось тут допоможе соціоніка.

Переглянути цей допис в Instagram

Вибір партнера. Подібність і протилежність в подружніх парах. . Якщо говорити про тіло (і фізику), то тут діє закон, як у фізиці – притягуються протилежності. . Дуже худощавому подобаються жінки в тілі, а чоловіку в тілі подобаються худенькі. Для тіла, загалом, це нормально. . Для психіки діє інше правило: подібне притягує подібне! . Тілесні вподобання, фізіологія, темперамент можуть і відрізнятися, а от соціальний досвід бажано щоб був подібний. . Пам’ятаєте фразу Наталки Полтавки: “Водись віл з волом, а кінь з конем”? . По цьому принципу колись родичалися наші дідусі і бабусі. Вони переважно одружувалися на людях свого кола, одного соціального прошарку. Це підвищувало взаєморозуміння між чоловіком і жінкою. . Які ж це ознаки? . По віку є формула допустимого відхилення не більше 7 років. Якщо партнер молодший чи старший більше ніж 7 років, то він виріс на інших цінностях, інші мультфільми, інша культура, інші пісні і фільми, інші технології. Це вже підгрунтя для слабшого розуміння партнера. . Більше по тегу #вибір_партнера . . . . . . #психологія #психологіястосунків #психолог #стосункивпарі #стосунки #партнер #одруження #вибір #подружжя #сімя #карпати #гори #carpathians

Допис, поширений Психолог Андрій Петранюк (@apetraniuk)

Як вважаєте, потрібно про соціотипи розповідати ще зі школи?

Я вважаю, що старшокласники, в яких гостро стоїть питання професійного самовизначення обов’язково повинні отримати цю інформацію. Також батькам цих старшокласників потрібно окрім своїх спостережень враховувати вроджені здібності дитини, які вони могли не побачити. Адже батьки частіше приймають рішення про навчання своїх дітей.

Чи спирались на свої професійні знання при виборі своєї половинки?) А друзів?

Власне, для цього вибору я перелопатив купу літератури, пройшов навчання, спілкувався з різними соціоніками, соціонічними школами, досліджував і практикував, помилявся і попадав в точку, це був довгий шлях, але воно того вартувало. При виборі конкретних стосунків я прогнозую по різних моментах, що може бути, а на що не варто розраховувати. Ідеального партнера не існує, але я принаймні знаю, що мене чекає. Якщо навіть ви максимально сумісні зі своїм партнером, це не означає, що далі все піде як по маслу. Хороші стосунки в подружжі передбачають щоденну працю над ними, це і спілкування, і приділення уваги, формування цінностей і цілей нової сім’ї, а також це робота над самим собою, своїми звичками, стереотипами й т.д.

Як ви порадите позбуватись гніву, й чому, на вашу думку, його не можна тримати в собі?

Гнів — це високий показник злості, а злість — це природна та дуже древня емоція, вона виникає в ситуації, коли потрібно мобілізуватися й дати відсіч нападнику чи подразнику. В сучасному суспільстві такі екстремальні ситуації виникають все рідше, але реакція організму залишилася. Наприклад, ви їдете в маршрутці й водій почав смалити цигарку, а дим йде на вас. Вам не приємно, це розходиться з вашими цінностями й суспільними правилами, у вас може виникнути відчуття злості. Це відчуття має позитивну сторону, підняти у вас рівень сміливості й навіть агресивності, щоби зробити зауваження порушнику та відстояти свою позицію при подальшому спілкуванні. Якщо ж у вас виникає реакція злості на подразник, а ви її тримаєте в собі, тоді вона буде діяти руйнівним чином на ваші внутрішні органи. Тому злість варто каналізувати, направляти в інше річище. Не правильно і неадекватно викидати такі емоції на інших людей, які навіть не причетні до ситуації, на яку ви раптом включилися.

Найкращою розрядкою емоції злості є фізична активність, робота м’язів, дихальні вправи та техніки візуалізації, які дозволяють спрямувати енергію емоцій у конструктивніше річище.

Надалі з таким ситуаціями потрібно проводити внутрішню роботу, знаходити причину та працювати з нею, якби ви хотіли менше емоційно включатися. Не всі в маршрутці включаються на таку ситуацію, комусь це байдуже, хтось вміє вдало пожартувати, а хтось і далі із захопленням думає про щось своє.

фото: Facebook

«Перший крок до кращого та свідомого життя — це вимкнений телевізор». Чому саме ви так вважаєте?

Телевізор це подразник нашої уваги, він з одного боку розвантажує, дозволяє перемикнутися, а з іншого забирає наш життєвий час. Якби в телебаченні був суто корисний, пізнавальний, розважальний контент, який можна обирати в будь-який час, тоді цим можна користуватися.  Проте більшість людей все ж дивляться новини, рекламу, багато передач з непотрібною, не завжди об’єктивною, інколи шкідливою для психіки інформацією, яка має конкретний іноді завуальований вплив на свідомість. Певні відділи мозку дуже сильно активізуються і перенапружуються, тоді як інші навіть не залучаються й не розвиваються при такому тривалому проведенні часу.

Крім того, ми менше читаємо книги, рідше спілкуємося з рідними, не розвиваємося всебічно, не отримуємо свій власний життєвий досвід, який цінніший ніж те, що транслюють інші.

Чого в житті ви боїтеся? Чи був у вас страх виступати перед великою публікою? Як правильно з цим боротись?

Один з найбільших страхів людей це виступати публічно. Я так само хвилююся перед кожним виступом, тренінгом, лекцією і це нормально. Я знаю свої сильні сторони, на які я можу опиратися і знаю свої слабкі, які намагаюся не навантажувати, це дозволяє бути більш ефективним в межах своїх здібностей. А для подолання страху публічних виступів є один дуже простий і дієвий метод — постійно виступати. Чим більше у вас досвіду, тим легше проходить фаза хвилювання, тим скоріше наступає фаза отримання задоволення від спілкування з аудиторією. Деяким людям (психотип+фізіономічні ознаки) я б не рекомендував виступати публічно на постійній основі, оскільки психічні втрати будуть значними та досить довго прийдеться відновлюватися.

Чи не втомлюєтесь розв’язувати чужі проблеми? Де берете натхнення до роботи?

Я з дитинства цікавився не технікою, не явищами природи, а людьми. Цей інтерес зберігається, і я досі захоплений людськими можливостями. Я вчуся далі, вдосконалюю свої техніки та вміння, досліджую і перевіряю нові ознаки та методики, вивчаю нові, для мене, сфери знань про людину, розказую про ці знання іншим людям. Я не прихильник розв’язувати проблеми інших людей. Я передаю знання, які відкривають людям розуміння себе та інших людей, розуміння причин своїх життєвих ситуацій, і це допомагає людям самостійно вирішувати свої труднощі та не створювати їх у майбутньому, знайти свої власні ресурси, успішно комунікувати з іншими людьми, самостійно гармонізувати свої стосунки.