Мар’яна Вершиніна — «Об’єднання людей навколо важливих проєктів — мій головний вектор діяльності»

Дата і місто народження: 10 грудня 1984 року, Коломийський район Івано-Франківська область
Освіта: вища — Київський університет внутрішніх справ, спеціальність — «правознавство».

Основне заняття зараз: підприємницька та громадська діяльність

Instagram: @maryana8593

Facebook: Mariana Vershynina

Мар’яна Вершиніна — голова громадської організації «Мами Прикарпаття», підприємниця, юристка, лідерка руху «Cult food — Культура їжі», мама.

Понад 7 років свого життя Мар’яна присвятила громадській діяльності. Саме завдяки їй в Івано-Франківську існує незалежна й відкрита спільнота, яка допомагає батькам, представникам влади та бізнесу комунікувати й спільно розв’язувати актуальні проблеми. В основному, це питання, які стосуються дітей, жінок, дівчат та матерів Івано-Франківської ОТГ. Серед них, зокрема, створення в місті сучасних дитячих майданчиків.

Зараз активістка співпрацює з кулінарним експертом Євгеном Клопотенком — сприяє запровадженню в Івано-Франківських навчальних закладах «Нового шкільного харчування». Проєкт покликаний змінити культуру та покращити якість харчування школярів.

Окрім того, за результатами місцевих виборів, Мар’яна була обрана депутаткою та представлятиме жителів Івано-Франківської ОТГ у міській раді.

Про знакові досягнення в громадській діяльності, пріоритетні цілі в політичній роботі, а також про те, яким було дитинство однієї з найактивніших жінок міста, читайте в нашому інтерв’ю.

Моє дитинство проходило у дитячому садочку, пізніше в школі й у селі в бабусі.

Я любила ходити у садок, була там активна. На свята мала завжди багато костюмів і виступів. Пам’ятаю, як часто допомагала вихователям одягати дітей на вулицю. Їх і зараз згадую з неймовірною теплотою та приємністю. Ще в садочку я ходила навчатись гри на віолончелі. Пам’ятаю маленьку кімнатку моєї вчительки в гуртожитку напроти садочка «Дударик» на Бамі, там проходили уроки. Ці навчання прищепили мені неймовірну любов до музики. У шкільні роки я співала в ансамблі та хорі. Грала на сопілці. Зі школи й до сьогодні мрію навчитись гри на скрипці. Ще захоплювалась спортом. Була у дівчачій збірній команді школи-ліцею №23 з волейболу.

У селі було багато роботи на городі. Бабуся раділа, що в той час була можливість отримати землю й ми всією родиною багато працювали. Крім того, вона мала велику господарку: корови, телята, кури, гуси, свині, коти й собаки. Я дуже любила ту всю живність і завжди говорила, що у мене буде велике господарство).

Ті городи ми обробляли всією родиною. Це було важко… Згадую мозолі на руках, і як поки мама розігрівала воду, іноді стомлена засинала, навіть не умившись. Тоді мене та робота не дуже тішила, але зараз пригадую з приємністю. Бабуся завжди повторювала мені, що я маю вміти все, бо невідомо коли й що мені знадобиться, і що земля — то велика цінність.

• 

Ви були щасливі?

Так. Я мала можливість самостійно робити багато речей. Це виховало у мені відповідальність. Протягом літа, вівторок і четвер, баба їхала в смт Отинія на базар, продавати городину й молочну продукцію, а мене залишали на господарстві. Також найщасливіші емоції пригадую, коли на різдвяні свята вся родина збиралась за столом і колядувала. Рідна сестра мого батька діставала з шафи баян та грала, й тоді я відчувала нашу єдність, силу, згуртованість. Ми завжди знали багато колядок нових і давніх. У 7–8 років, я доїла дві корови, годувала свиней, курей, собак і котів… Самостійно готувала їжу. Навчалась і вміла все вирощувати на городі. Це була велика відповідальність.

Яку професію планували обрати? Як ставитеся зараз до своїх тодішніх захоплень?

У шкільні роки найбільше на мене вплинула вчителька української мови та літератури — Габорак Валентина Іванівна, моя класна керівничка у гуманітарному ліцеї. Вона навчила мене читати. До неї це була мука й небажання, а Валентина Іванівна все змінила. Не знаю, як їй це вдалось…

Після успішного закінчення школи-ліцею №23, я отримала направлення у Прикарпатський університет ім. В. Стефаника, але навчатись там я не хотіла. Мала велике бажання бути поліцейською. Конкурс на державне навчання тоді був дуже великий, тому не пробувала. Грошей на платну форму в моєї сім’ї не було. Ми довго радились і думали, що робити. Наша родина вирішила, що я 2 роки повчусь в Івано-Франківському медичному коледжі, а тим часом батьки наскладають грошей на юридичний факультет. Я поступила на факультет «Сестринська справа» й успішно навчалась там, навіть отримувала стипендію. Далі був Київський університет внутрішніх справ — спеціальність «правознавство».

• 

Мами Прикарпаття

Як все починалося? Ви одразу зареєстрували ГО «Мами Прикарпаття»? Які цілі ви поставили перед собою тоді, у 2013-му, та як змінилися ваші амбіції й орієнтири тепер?

Все почалось з простих зустрічей мам та проблем, навколо яких ми згуртувались. Зареєстрували ГО з другого разу, приблизно через рік. Основні питання, які на той момент ми хотіли розв’язати: відсутність дитячих майданчиків у центральній частині міста та брак місць у дитячих садках.

За цей час вдалось багато зробити. Зраз плани та цілі стали масштабніші та глобальніші.

Якщо узагальнити, які головні вектори вашої діяльності зараз?

Об’єднання людей навколо важливих проєктів.

Які з виконаних акцій, проєктів вважаєте найзнаковішими?

• ГО «Мами Прикарпаття» разом з ГО «Тепле місто» та Департаментом архітектури й містобудування організували перший в Івано-Франківську Міжнародний архітектурний конкурс Child-friendly public space — в результаті якого отримали якісні проєкти громадських просторів дружніх до дітей на 5 локацій.

• Сприяння у створенні електронного реєстру в садочки. Покращення фінансування освітніх закладів. Просвітницька діяльність серед батьків у напрямку освіти.
• Часткова реалізація проєкту на Міцкевича — створення першого громадського простору дружнього до дітей у центральній частині міста.
• Cult food — культура їжі — проєкт нового шкільного харчування. Змінюємо культуру харчування учнів, впроваджуючи нове меню.

Ми прагнемо, щоб діти хотіли ходити у шкільні їдальні та з задоволенням там харчувалися.

Інформація щодо всіх рекомендованих страв та покрокова інструкція переходу на Нове шкільне харчування розміщена на сайті проєкту Cult Food.

Над чим ще зараз працюєте?

Докладаю зусиль, щоб створити велике та сильне всеукраїнське об’єднання жінок.

З якими головними проблемами та перепонами в діяльності ви стикаєтеся?

Байдужість людей…

Скільки учасниць налічує ГО «Мами Прикарпаття»? Як влаштоване організаційне життя?

В організації понад 100 активних жінок, які є членкинями та очолюють певні напрямки нашої діяльності. Є ще близько 1 000 прихильників та волонтерок, які долучаються до роботи організації або просто відвідують події, які ми організовуємо. Приходять до нас за підтримкою, консультацією чи допомогою. Ми постійно зустрічаємось. Щороку проводимо загальні збори й звіт діяльності. За весь час реалізували майже пів тисячі проєктів, майстер-класів, подій та акцій. Зокрема, у сфері освіти, культури, економіки, урбаністики, спорту, екології, сталої мобільності, особистісного розвитку та багато інших.проєктів, майстер-класів, подій та акцій.

Що, на вашу думку, дає жінкам діяльність у вашій організації?

Взаємопідтримка, самореалізація, розвиток…

Мамам Прикарпаття вже понад сім років. Чим, для вас особисто, є цінною ця спільнота?

Найцінніше — це люди, жінки, сім’ї, які наповнюють організацію. Щаслива, коли можу покращувати якість життя людей, особливо дітей.

• 

• 

Українське питання

Цього року ви балотувалися в депутати до Івано-Франківської міської ради. Розкажіть, будь ласка, про цей передвиборчий досвід. Які висновки ви зробили для себе?

Це складно, але балотуватись потрібно. Якісні та сильні жінки повинні бути депутатками у нашій раді, тоді рівень життя мешканців буде вищим. Вдячна, що люди підтримали мене та команду Європейської Солідарності на цих виборах.

Як плануєте продовжувати працювати далі? Які конкретні проблеми хочете розв’язати?

Хочу бути хорошим депутатом. Частково це робота в напрямку освіти. Буду ініціювати будівництво нових дитячих садочків та шкіл; сприяти та допомагати підприємцям, які надають освітні послуги; створювати сучасні громадські простори дружні до дітей, нові спортивні майданчики, розвивати велоінфраструктуру. Важливим є раціональне розподілення ресурсів, які має місто (кошти, земля, приміщення..), також залучення інвестицій та сприяння наповненню бюджету.

Як вважаєте, жінкам важко в політиці? Як ви ставитеся до посадових квот як розв’язання питань про гендерну нерівність?

Скажу точно — не легко. Квоти вплинули на кількість жінок. Хочеться, щоб ще була і якість. Щоб жінки були на ключових посадах у складі бюджетних та земельних комісій.

Життя

Як вам вдається тримати баланс між особистим та громадським життям?

Ефективне планування наше все.

Як ви відновлюєтеся й де набираєтеся сил?

Відпочиваю активно — подорожі, гра у волейбол з друзями, зустрічі з дівчатами. Люблю відвідувати нові місця. Ходжу в храми й спортзали.

Що порадите жінкам, які забувають виділяти собі час й ігнорують власні бажання?

Почати планувати час на себе, на те, що надихає та наповнює енергією і виконувати заплановане.

Персона-Бліц

• Головний принцип життя?

Якщо сильно захотіти, все можливо!

• Запорука успіху?

Постійний саморозвиток. Я завжди відвідую тренінги, семінари. Також організовую різноманітні навчальні заходи для жінок. Іноді буваю спікером. Удосконалюватись дуже важливо, адже так стаєш з кожним днем кращою, ніж була вчора.

• У що ви вірите?

У себе.

• Ваше табу

Немає.

• Музика, що вас мотивує

Pharrell Williams – «Happy», Andrea Bocelli, Andre Rieu, Океан Ельзи, Світлана Лобода, Антитіла, Без Обмежень.

• Книга / фільм, що вплинули на ваш світогляд

Регіна Бретт «Бог дає таланти всім», «Будь дивом», Фільми — «Суфражистка», «Непідкорений».