Вік: 34 роки
Місто народження: Київ
Освіта: повна загальна, середня-технічна, вища економічна
Основне заняття зараз: робота з майстернею Easy Practice
Instagram: @kostikmostikmeduzapostit
Facebook: Костянтин Корольов
Як часто ви чуєте від людей з оточення, що в Україні все погано, жодних перспектив і жодних зрушень? А як часто ви бачили, щоб люди самі брали ситуацію в свої руки та створювали те, що їм необхідно?
Ця історія про людину, яка в потрібний момент акумулювала свої знання, вміння і можливості та створила бренд, що вже за кілька років підкорив ринок в Україні та за кордоном.
Костянтин Корольов — інструктор курсів медичної допомоги, засновник майстерні Easy Practise, що єдина в Україні виготовляє макети для тренувань з першої медичної допомоги. Зокрема, муляжі поранень та симулятори кровотеч, дорогі зразки яких привозили в Україну іноземні компанії після часів Майдану. Зараз майстерня має амбіції створити український повноростовий манекен для тренінгів.
З чого все починалося, чому власне така сфера діяльності та які плани хоче втілити Костянтин… Про все це у нашому інтерв’ю.
З самого дитинства у хлопця було безліч захоплень. Якось п’ятилітній Костя рвався дізнатись, як працюють опалювальні системи:
«Відпочивали ми в Одесі…Була ніч — тепла літня, прокинулась мати і будить батька, каже: «Слухай, Толя, наче дощ йде?». Батько відповідає: «Та не може бути, не передавали, то тобі здається, спи». Вранці, коли вони прокинулись, були реально в шоці, на підлозі води десь по самі кісточки. Просто Костя, маючи цікавість до влаштування роботи системи опалення, відкрутив крани й у системі. За ніч на підлогу вилилась вся вода з великого дому. Яка й крапала всю ніч. Тому, після цього випадку, родичі називали мене «маленький сантехнік))».
В старшому віці, були тренування з п’ятиборства, тривалий період гри в театрі та, практично до 18-ти років, гра в команді КВН. На ці захоплення йшов увесь вільний час, особливих думок про майбутній фах тоді ще не мав. Та й вчитися хлопець не любив. Каже, грав у КВН, і це йому подобалось.
Після школи Костянтин захотів до армії, проте піти після школи не міг через свій вік.
«Я реально захотів до армії. Але у мене в запасі був цілий рік. І, щоб не байдикував, мене відправили навчатися у Вище професійне училище залізничного транспорту. Після закінчення я не міг та й не хотів працювати за фахом, бо тоді ще не мав 18-ти років, а залізниця потребувала повноліття. Тоді я чекав на армію, і призвали мене рівно через 2 дні після дня народження. Після армії я вступив на заочну форму навчання в Академію бізнесу та підприємництва».
Як і в багатьох українців, життя Костянтина змінилося під час Революції Гідності та війни.
Так, випускник академії бізнесу став військовим медиком.
До війни я тривалий час працював у роздрібній торгівлі. Тренером з продукту та тренером з розвитку магазинів. До появи проєкту майстерні, був на майдані медиком у загоні швидкого реагування Червоного хреста. Потім був старшим інструктором у Захисті патріотів».
Громадська організація «Захист Патріотів» була заснована у травні 2014 року з метою послідовного розвитку тактичної медицини та невідкладної допомоги в Україні. Відтоді та дотепер — це команда кваліфікованих координаторів та сертифікованих за міжнародними стандартами інструкторів.
Громадська організація «Захист Патріотів» була заснована у травні 2014 року з метою послідовного розвитку тактичної медицини та невідкладної допомоги в Україні.
Відтоді та дотепер — це команда кваліфікованих координаторів та сертифікованих за міжнародними стандартами інструкторів.
В той період Костянтин вже обрав свою сферу, захотів та вважав необхідним навчатися, щоб бути достатньо кваліфікованим.
«З самого початку існування Захисту Патріотів я був інструктором. Та, щоб ним стати довелося багато працювати й тренуватись. Ми працювали з великою кількістю іноземних інструкторів (в українських майже не навчались). Я навчався в Чехії, у школі ParamedCZ також на базі центрального командування армії США в Європі. В якийсь момент я зрозумів — щоб ще краще навчати військових, треба набратись військового досвіду. Тоді, влітку 2015-го року, ми з товаришем поїхали на ротацію. Там ми працювали на медичній евакуації. Після повернення продовжили успішну роботу в ЗП. За період з 2013–2019 роки активного навчання та навчання військових, маю нагороди різного ступеня. Але всі вони однаково цінні».
Історія майстерні Easy Practice
Розповідь Костянтина доводить, що, якщо не опускати рук, то кризові ситуації таки приводять до прогресу. Саме проблема, яка виникла з макетами, наштовхнула на створення своєї унікальної продукції.
«Ідея виникла, після невдалої спроби відремонтувати наше тренінгове обладнання. Це виявилось складніше, ніж здавалось. Потім я вирішив додати до наявного симулятора (З-медика — нога для тампонування) подачу крові, й нічого тоді не вийшло. Тому я вирішив не гратися з наявними речами, а почав спроби робити все з нуля.
Тоді це вийшла дуже страшна частина ноги незрозумілого кольору зі всього, що було в гаражі мого товариша (зараз мого інженера). І якось на тренінгу цю ногу побачив Тім Крантон — мій еталон інструктора —директор школи ParamedCZ. Він сказав, що «це дуже гарний як для «кустарного» зразка симулятор». І тоді я зрозумів, що не все так погано. Почав вивчати ринок, наявні симулятори, як працюють, писав різним іноземцям і навчався, але трохи іншій справі».
Чи були на той час виробники, на яких рівнялися?
«Мені дуже подобалась та й зараз я в захваті від деяких іноземних компаній, це зокрема Trauma FX Global, CAE.
«Основна унікальність продукції Easy Practice — це виготовлення продуктів з урахуванням інструкторського досвіду. Щоб вони були прості для інструкторів але складні для учнів»!
Чому ви вирішили займатися виготовленням стимуляторів зупинки кровотечі?
«З огляду на свій викладацький досвід та процеси в інструкторській спільноті, я зрозумів, що людей, які можуть та навчають стає все більше. А от тренінгового спорядження все менше (воно дороге, вже менше приїжджають і привозять іноземці). Я проаналізував і зрозумів, що простіше на той час і важливіше робити симулятори зупинки кровотечі, та муляжі травм».
Головні переваги продукції — на думку Костянтина — це те, що вона «проста у використані, за нею легко доглядати, легко мити, є можливість ремонту, оптимальна ціна, та достатня реалістичність».
Що найскладніше у виготовленні?
«Найскладніше але найцікавіше — це експерименти, бо в гуглі не прочитаєш, як це зробити чи які матеріали з якими можна поєднати. Тому багато часу сил та фінансів іде на експерименти, а от після того вже ми вигадуємо поєднання та вдалі комбінації».
Де та для чого застосовується ваша продукція?
«Ми розділили свої продукти на 3 рівні. 1-й — це муляжі звичайні на гумці, прості. Вони мають три розміри, та просте кріплення. 2-й — це наша серія муляжів PRO. Вони реалістичніші, мають цікаву будову. Ці муляжі виготовлені завдяки спеціальній технології перенесення матеріалу (принту) на тканину. Це робить їх міцними та практичними. 3-й — це симулятори для відпрацювання навичок зупинки крові. Також для тампонування та накладання бандажів. Зараз працюємо над створенням ноги для накладання турнікету. Приблизно такого, як зробили виробнику турнікетів SICH на замовлення».
Зараз, через 3 роки від створення майстерні, продукцію використовують на навчаннях приватних тренінгові центри, українські військові, медичні установи та ДСНС. Відомі вони стали й за кордоном.
Тоді ж, на початку, хлопці ще не знали, куди їх заведе ідея робити муляжі. Просто робили те, що могли:
«Одразу ми не мали чіткої концепції, бо не розуміли своїх сил та можливостей. Для порівняння, влітку 17-го року це були перші спроби щось зробити, а вже восени 18-го ми мали чіткіше розуміння свого існування. Головною складністю було та й залишається фінансування. Ідей вже багато, але велика кількість фінансів йде на експерименти, тому це розтягується на тривалий час. Але ми не опускаємо рук і рухаємось у вірному напрямку. Ну, мені так здається))».
Як напрацьовували партнерів?
«Спочатку через друзів-інструкторів, потім через соціальні мережі, прямо писали всім іноземцям, відправляли фото. Ми просто ламали стіну, навіть не розуміючи, яка її товщина».
Чи співпрацюєте ви з іноземними фірмами у виготовленні своєї продукції?
«Наразі в нас немає партнерів з виготовлення продуктів серед іноземних компаній. Але ми багато консультуємось з різними центрами та лікарями по всьому світу. Основні це: Британія, Чехія, Словаччина, Бельгія, Німеччина. Ми постійно консультуємось, та відправляємо зразки на тестування».
Вашу продукцію замовляють за кордон?
«Наше перше серйозне іноземне замовлення було від тренінгової компанії з Бельгії (тепер ми товаришуємо). Зараз наші продукти є трохи більше, ніж у 15 країн. Ними користуються близько 30-ти тренінгових центрів. З цікавих це Ірак і Південний полюс на станції академік Вернадський».
Якою ви бачите свою майстерню через декілька років?
«Я бачу багато напрямків роботи, не лише у виробництві обладнання, а й у симуляційній сфері навчання, в організації навчання та підвищення рівня інструкторів. Ну, і розширення продукції — можливо й створення українського повноростового манекена».
З ким із вашої сфери ви б хотіли б познайомитись особисто?
«Звичайно, є ті, з ким хотілося б поспілкуватись, та подивитись, як у них налагоджений процес виробництва (я розумію, це таємниця, але в загальному плані. Проте, в мене ще не той рівень майстерні, ще трошки і буду готовий). Співпрацювати хотілося б з такою тренінговою компанією як Special OperationsAid&Rescue».
Чи ставало комусь зле від реалістичності поранення, яке ви моделювали?
«Так, іноді нам давали такі відгуки: «Боже, яке бридке! Фу, аж страшно!». Ми вважаємо це компліментом))».
Зараз, в період пандемії, Майстерня Easy Practice почала працювати над розробкою, та покращенням додаткового захисту для медиків, а саме виготовлення захисних щитків.
«Ми подумали, що можемо зробити для покращення ситуації в цій нелегкій та нерівній боротьбі наших лікарів. Вирішили зробити щиток. Тут були дві цілі: перша — зробити щось корисне, друга — отримати хоч якесь надходження фінансів для існування майстерні. В нас є фінальна версія щитка, яка, на наш погляд, має право на існування та використаня».
Також, майстерня «Easy Practice» стала технічним спонсором вишколів з медичної підготовки, для дитячого табору Ranger camp Ukraine. Це літній дитячий табір, для дітей, які хочуть спробувати себе у патріотичній, особистісно-розвиваючій, military-прикладній та спортивно-фізичній сферах.
«Якось нам написав листа один із засновників дитячого табору, з проханням співпраці, або допомоги. Ну, ми подумали, чому б і ні? Ми завжди відкриті та готові співпрацювати настільки, наскільки у нас є можливість. От ми їм і допомогли як медичним обладнанням для першої допомоги, так і тренінговим. Відтоді підтримуємо їх і надалі. Ми навіть особисто не знайомі)), але сподіваюсь ми потрапимо до них і побачимо застосування наших продуктів не лише на фото».
Чи співпрацюєте ви з якимись навчальними центрами, якщо так, то якими саме?
«Іноземні це: Paramed CZ (Чехія), Tactical Firearms Academy (Італія), Academy of Emergency Medicine (Словаччина) , Option Bravo (Бельгія). Також є партнером змагань Tactical Shootin Challenge (Чехія), V edycja Zawodow Ratowniczo-taktycznych Medcon ONE (Польща). Українські компаніі: Центр Спеціальної Підготовки, Taccat , Sich, NGO AVC int, GSP проджект, є технічним спонсором Stop the Bleed Ukraine».
Чи створювали ви такі муляжі, від яких у вас самих бігли мурашки по шкірі? Чи планує майстерня нові види муляжів якщо так, то розкажіть про них детальніше.
«Я вважаю, що ми звикли й уже не помічаємо цього, така собі професійна деградація. Я навіть ловлю себе на думці, що я зовсім по-іншому дивлюсь на травму (іноді це лякає))). Так у планах є декілька речей, над якими ми працюємо, це симуляційний одяг, який вдягається наче штучна шкіра з нанесеними травмами, та завершення симулятора для накладання джгута. Все інше — це, поки що, таємниця».
Яка ваша мотивація до роботи над цим проєктом?
«Я хочу, щоб нашим інструкторам, по доброму заздрили іноземні колеги, бо в них такого немає. Хочу, щоб розуміли, що Україна тренується не гірше. І досить дивитись та наслідувати іноземні фоточки, хай тепер вони заздрять)))))».
Життя
Активну роботу над розвитком майстерні Костянтину Корольову вміло вдається поєднувати з особистим життям. Одружений та має маленького сина, не менш цікавого, ніж сам він у дитинстві. Якось малий Даня ошелешив всю медичну виставку:
«Це було і смішно, і грішно)). Але це класно привернуло до нас увагу всієї виставки. Бачили б ви обличчя людей, коли з-за повороту вибігає дитина, яка сміється і тримає відірвану руку».
Відпочинок обирає активний:
«У вільний час відпочиваю з сім’єю на природі — палатки, рибальство. Був час, стрибали з мосту (роуп-джампінг). Рафтинг, займався підводним полюванням, сноуборд (але після зими на майдані та в АТО, став не дуже любити холод)
Українське питання
Як вважаєте, якби в 14-му році в Україні вже була ваша продукція і вже тоді люди б на ній навчались, чи була б меншою кількість втрат в АТО?
«Можливо, але тоді були інші виробники. Це питання, на мою думку, не дуже коректне, адже всі наші дії на щось впливають, і наявність моїх продуктів теж вплинула. Але вони з`явились тільки тоді, коли й у мене з`вились необхідні знання».
Як думаєте, який рівень медичної обізнаності в нашій країні? Чи потрібно його підіймати та яким саме чином?
«Безумовно, потрібно постійно навчатись, аналізувати, та визнавати свої помилки. Того, що є, не завжди достатньо. Так, ми розвиваємось у цьому напрямку тренінгів, знання є, проте, я вважаю, треба працювати над культурою самих тренінгів. Тепер треба підіймати професіоналізм тренінг-центрів. Повинна бути здорова адекватна конкуренція».
Який же необхідний тренажер, немає межі досконалості- а завдяки вам буде врятовано багато життів!!!. Моя особиста думка що вчити таких неохідих речей треба ще у школах (нас вчили цього але памятає щось хіба 3 людей з 30), але так щоб систематично і цікаво-мало коли це може задобитись!!!!!