Вік: 34 роки
Місто народження: Київ
Освіта: повна загальна, середня-технічна, вища економічна
Основне заняття зараз: робота з майстернею Easy Practice
Instagram: @kostikmostikmeduzapostit
Facebook: Костянтин Корольов

Як часто ви чуєте від людей з оточення, що в Україні все погано, жодних перспектив і жодних зрушень? А як часто ви бачили, щоб люди самі брали ситуацію в свої руки та створювали те, що їм необхідно?

Ця історія про людину, яка в потрібний момент акумулювала свої знання, вміння і можливості та створила бренд, що вже за кілька років підкорив ринок в Україні та за кордоном.

Костянтин Корольов — інструктор курсів медичної допомоги, засновник майстерні Easy Practise, що єдина в Україні виготовляє макети для тренувань з першої медичної допомоги. Зокрема, муляжі поранень  та симулятори кровотеч, дорогі зразки яких привозили в Україну іноземні компанії після часів Майдану. Зараз майстерня має амбіції створити український повноростовий манекен для тренінгів.

З чого все починалося, чому власне така сфера діяльності та які плани хоче втілити Костянтин… Про все це у нашому інтерв’ю.

З самого дитинства у хлопця було безліч захоплень. Якось п’ятилітній Костя рвався дізнатись, як працюють опалювальні системи:

«Відпочивали ми в Одесі…Була ніч — тепла літня, прокинулась мати і будить батька, каже: «Слухай, Толя, наче дощ йде?». Батько відповідає: «Та не може бути, не передавали, то тобі здається, спи». Вранці, коли вони прокинулись, були реально в шоці, на підлозі води десь по самі кісточки. Просто Костя, маючи цікавість до влаштування роботи системи опалення, відкрутив крани й у системі. За ніч на підлогу вилилась вся вода з великого дому. Яка й крапала всю ніч. Тому, після цього випадку, родичі називали мене «маленький сантехнік))».

В старшому віці, були тренування з п’ятиборства, тривалий період гри в театрі та, практично до 18-ти років, гра в команді КВН. На ці захоплення йшов увесь вільний час, особливих думок про майбутній фах тоді ще не мав. Та й вчитися хлопець не любив. Каже, грав у КВН, і це йому подобалось.

Після школи Костянтин захотів до армії, проте піти після школи не міг через свій вік.

«Я реально захотів до армії. Але у мене в запасі був цілий рік. І, щоб не байдикував, мене відправили навчатися у Вище професійне училище залізничного транспорту. Після закінчення я не міг та й не хотів працювати за фахом, бо тоді ще не мав 18-ти років, а залізниця потребувала повноліття. Тоді я чекав на армію, і призвали мене рівно через 2 дні після дня народження. Після армії я вступив на заочну форму навчання в Академію бізнесу та підприємництва».

Як і в багатьох українців, життя Костянтина змінилося під час Революції Гідності та війни.

Так, випускник академії бізнесу став військовим медиком.

До війни я тривалий час працював у роздрібній торгівлі. Тренером з продукту та тренером з розвитку магазинів. До появи проєкту майстерні, був на майдані медиком у загоні швидкого реагування Червоного хреста. Потім був старшим інструктором у Захисті патріотів».

Громадська організація «Захист Патріотів» була заснована у травні 2014 року з метою послідовного розвитку тактичної медицини та невідкладної допомоги в Україні. Відтоді та дотепер — це команда кваліфікованих координаторів та сертифікованих за міжнародними стандартами інструкторів.

Громадська організація «Захист Патріотів» була заснована у травні 2014 року з метою послідовного розвитку тактичної медицини та невідкладної допомоги в Україні.

Відтоді та дотепер — це команда кваліфікованих координаторів та сертифікованих за міжнародними стандартами інструкторів.

В той період Костянтин вже обрав свою сферу, захотів та вважав необхідним навчатися, щоб бути достатньо кваліфікованим.


 «З самого початку існування Захисту Патріотів я був інструктором. Та, щоб ним стати довелося багато працювати й тренуватись. Ми працювали з великою кількістю іноземних інструкторів (в українських майже не навчались). Я навчався в Чехії, у школі ParamedCZ також на базі центрального командування армії США в Європі. В якийсь момент я зрозумів — щоб ще краще навчати військових, треба набратись військового досвіду. Тоді, влітку 2015-го року, ми з товаришем поїхали на ротацію. Там ми працювали на медичній евакуації. Після повернення продовжили успішну роботу в ЗП. За період з 2013–2019 роки активного навчання та навчання військових, маю нагороди різного ступеня. Але всі вони однаково цінні».

Фото: Facebook

Історія майстерні Easy Practice

Розповідь Костянтина доводить, що, якщо не опускати рук, то кризові ситуації таки приводять до прогресу. Саме проблема, яка виникла з макетами, наштовхнула на створення своєї унікальної продукції.

 «Ідея виникла, після невдалої спроби відремонтувати наше тренінгове обладнання. Це виявилось складніше, ніж здавалось. Потім я вирішив додати до наявного симулятора (З-медика — нога для тампонування) подачу крові, й нічого тоді не вийшло. Тому я вирішив не гратися з наявними речами, а почав спроби робити все з нуля.


Тоді це вийшла дуже страшна частина ноги незрозумілого кольору зі всього, що було в гаражі мого товариша (зараз мого інженера). І якось на тренінгу цю ногу побачив Тім Крантон — мій еталон інструктора —директор школи ParamedCZ. Він сказав, що «це дуже гарний як для «кустарного» зразка симулятор». І тоді я зрозумів, що не все так погано. Почав вивчати ринок, наявні симулятори, як працюють, писав різним іноземцям і навчався, але трохи іншій справі».

Чи були на той час виробники, на яких рівнялися?        

«Мені дуже подобалась та й зараз я в захваті від деяких іноземних компаній, це зокрема Trauma FX Global, CAE.

«Основна унікальність продукції Easy Practice — це виготовлення продуктів з урахуванням інструкторського досвіду. Щоб вони були прості для інструкторів але складні для учнів»!

Чому ви вирішили займатися виготовленням стимуляторів зупинки кровотечі?

«З огляду на свій викладацький досвід та процеси в інструкторській спільноті, я зрозумів, що людей, які можуть та навчають стає все більше. А от тренінгового спорядження все менше (воно дороге, вже менше приїжджають і привозять іноземці). Я проаналізував і зрозумів, що простіше на той час і важливіше робити симулятори зупинки кровотечі, та муляжі травм».

Головні переваги продукції — на думку Костянтина — це те, що вона «проста у використані, за нею легко доглядати, легко мити, є можливість ремонту, оптимальна ціна, та достатня реалістичність».

Що найскладніше у виготовленні?

«Найскладніше але найцікавіше — це експерименти, бо в гуглі не прочитаєш, як це зробити чи які матеріали з якими можна поєднати. Тому багато часу сил та фінансів іде на експерименти, а от після того вже ми вигадуємо поєднання та вдалі комбінації».

Де та для чого застосовується ваша продукція?
«Ми розділили свої продукти на 3 рівні. 1-й — це муляжі звичайні на гумці, прості. Вони мають три розміри, та просте кріплення. 2-й — це наша серія муляжів PRO. Вони реалістичніші, мають цікаву будову. Ці муляжі виготовлені завдяки спеціальній технології перенесення матеріалу (принту) на тканину. Це робить їх міцними та практичними. 3-й — це симулятори для відпрацювання навичок зупинки крові. Також для тампонування та накладання бандажів. Зараз працюємо над створенням ноги для накладання турнікету. Приблизно такого, як зробили виробнику турнікетів SICH на замовлення».

Фото: EasyPractise

Зараз, через 3 роки від створення майстерні, продукцію використовують на навчаннях приватних тренінгові центри, українські військові, медичні установи та ДСНС. Відомі вони стали й за кордоном.

Тоді ж, на початку, хлопці ще не знали, куди їх заведе ідея робити муляжі. Просто робили те, що могли:

 «Одразу ми не мали чіткої концепції, бо не розуміли своїх сил та можливостей. Для порівняння, влітку 17-го року це були перші спроби щось зробити, а вже восени 18-го ми мали чіткіше розуміння свого існування. Головною складністю було та й залишається фінансування. Ідей вже багато, але велика кількість фінансів йде на експерименти, тому це розтягується на тривалий час. Але ми не опускаємо рук і рухаємось у вірному напрямку. Ну, мені так здається))».

Як напрацьовували партнерів?

«Спочатку через друзів-інструкторів, потім через соціальні мережі, прямо писали всім іноземцям, відправляли фото. Ми просто ламали стіну, навіть не розуміючи, яка її товщина».

Чи співпрацюєте ви з іноземними фірмами у виготовленні своєї продукції?

«Наразі в нас немає партнерів з виготовлення продуктів серед іноземних компаній. Але ми багато консультуємось з різними центрами та лікарями по всьому світу. Основні це: Британія, Чехія, Словаччина, Бельгія, Німеччина. Ми постійно консультуємось, та відправляємо зразки на тестування».

Вашу продукцію замовляють за кордон?

«Наше перше серйозне іноземне замовлення було від тренінгової компанії з Бельгії (тепер ми товаришуємо). Зараз наші продукти є трохи більше, ніж у 15 країн. Ними користуються близько 30-ти тренінгових центрів. З цікавих це Ірак і Південний полюс на станції академік Вернадський».

Якою ви бачите свою майстерню через декілька років?

«Я бачу багато напрямків роботи, не лише у виробництві обладнання, а й у симуляційній сфері навчання, в організації навчання та підвищення рівня інструкторів. Ну, і розширення продукції — можливо й створення українського повноростового манекена».

З ким із вашої сфери ви б хотіли б познайомитись особисто?

«Звичайно, є ті, з ким хотілося б поспілкуватись, та подивитись, як у них налагоджений процес виробництва (я розумію, це таємниця, але в загальному плані. Проте, в мене ще не той рівень майстерні, ще трошки і буду готовий). Співпрацювати хотілося б з такою тренінговою компанією як Special OperationsAid&Rescue».

Чи ставало комусь зле від реалістичності поранення, яке ви моделювали?

«Так, іноді нам давали такі відгуки: «Боже, яке бридке! Фу, аж страшно!». Ми вважаємо це компліментом))».

Зараз, в період пандемії, Майстерня Easy Practice почала працювати над розробкою, та покращенням додаткового захисту для медиків, а саме виготовлення захисних щитків.

«Ми подумали, що можемо зробити для покращення ситуації в цій нелегкій та нерівній боротьбі наших лікарів. Вирішили зробити щиток. Тут були дві цілі: перша — зробити щось корисне, друга — отримати хоч якесь надходження фінансів для існування майстерні. В нас є фінальна версія щитка, яка, на наш погляд, має право на існування та використаня».

Також, майстерня «Easy Practice» стала технічним спонсором вишколів з медичної підготовки, для дитячого табору  Ranger camp Ukraine. Це літній дитячий табір, для дітей, які хочуть спробувати себе у патріотичній, особистісно-розвиваючій, military-прикладній та спортивно-фізичній сферах.

«Якось нам написав листа один із засновників дитячого табору, з проханням співпраці, або допомоги. Ну, ми подумали, чому б і ні? Ми завжди відкриті та готові співпрацювати настільки, наскільки у нас є можливість. От ми їм і допомогли як медичним обладнанням для першої допомоги, так і тренінговим. Відтоді підтримуємо їх і надалі. Ми навіть особисто не знайомі)), але сподіваюсь ми потрапимо до них і побачимо застосування наших продуктів не лише на фото».

Чи співпрацюєте ви з якимись навчальними центрами, якщо так, то якими саме?

«Іноземні це: Paramed CZ (Чехія), Tactical Firearms Academy (Італія), Academy of Emergency Medicine (Словаччина) , Option Bravo (Бельгія). Також є партнером змагань Tactical Shootin Challenge (Чехія), V edycja Zawodow Ratowniczo-taktycznych Medcon ONE (Польща). Українські компаніі: Центр Спеціальної Підготовки, Taccat , Sich, NGO AVC int, GSP проджект, є технічним спонсором Stop the Bleed Ukraine».

Чи створювали ви такі муляжі, від яких у вас самих бігли мурашки по шкірі? Чи планує майстерня нові види муляжів якщо так, то розкажіть про них детальніше.


«Я вважаю, що ми звикли й уже не помічаємо цього, така собі професійна деградація. Я навіть ловлю себе на думці, що я зовсім по-іншому дивлюсь на травму (іноді це лякає))). Так у планах є декілька речей, над якими ми працюємо, це симуляційний одяг, який вдягається наче штучна шкіра з нанесеними травмами, та завершення симулятора для накладання джгута. Все інше — це, поки що, таємниця».

Яка ваша мотивація до роботи над цим проєктом?

«Я хочу, щоб нашим інструкторам, по доброму заздрили іноземні колеги, бо в них такого немає. Хочу, щоб розуміли, що Україна тренується не гірше. І досить дивитись та наслідувати іноземні фоточки, хай тепер вони заздрять)))))».

Життя

Активну роботу над розвитком майстерні Костянтину вміло вдається поєднувати з особистим життям. Одружений та має маленького сина, не менш цікавого, ніж сам він у дитинстві. Якось малий Даня ошелешив всю медичну виставку:

«Це було і смішно, і грішно)). Але це класно привернуло до нас увагу всієї виставки. Бачили б ви обличчя людей, коли з-за повороту вибігає дитина, яка сміється і тримає відірвану руку».

Відпочинок обирає активний:

«У вільний час відпочиваю з сім’єю на природі — палатки, рибальство. Був час, стрибали з мосту (роуп-джампінг). Рафтинг, займався підводним полюванням, сноуборд (але після зими на майдані та в АТО, став не дуже любити холод)

Українське питання

Як вважаєте, якби в 14-му році в Україні вже була ваша продукція і вже тоді люди б на ній навчались, чи була б меншою кількість втрат в АТО?

«Можливо, але тоді були інші виробники. Це питання, на мою думку, не дуже коректне, адже всі наші дії на щось впливають, і наявність моїх продуктів теж вплинула. Але вони з`явились тільки тоді, коли й у мене з`вились необхідні знання».

Як думаєте, який рівень медичної обізнаності в нашій країні? Чи потрібно його підіймати та яким саме чином?

«Безумовно, потрібно постійно навчатись, аналізувати, та визнавати свої помилки. Того, що є, не завжди достатньо. Так, ми розвиваємось у цьому напрямку тренінгів, знання є, проте, я вважаю, треба працювати над культурою самих тренінгів. Тепер треба підіймати професіоналізм тренінг-центрів. Повинна бути здорова адекватна конкуренція».